Поїздка до м. Вітебська.

Поїздка планувалася набагато пізніше, але так вийшло, що вдалосяз'їздити прямо напередодні виборів президента України (25 травня).Підготовка простіше не куди. Перевірив стан ходової, почитав "мозок" та машина готова.
Що необхідно для перетину українсько-білоруського кордону наавтомобілі:
1. Паспорт громадянина України або закордонний паспорт.
2 Страховка "зелена карта" + обов'язкова страховка (яку купуємощороку)
3. Посвідчення водія відповідної категорії
4. Техпаспорт на автомобіль.
5. Якщо ви не власник ТЗ, то, звичайно ж, нотаріально завіренадовіреність на водія.
Все як скрізь.
Маршрут
>

Всього 1300 км.. Виїхав о 6-й ранку (хотів Україну проїхати усвітлий час доби через стан доріг.) О 18:00 був на митному пункті "нова Гута". Українська сторона та 15 хвилин білоруська.
У Вітебську був близько 01:30 26 травня.
Разом: дорога зайняла 18 годин в один бік. Зупинявся тількидля відвідування туалету та споживання кави. . 1320 в один бік, 1320 у зворотний + 360 км по Вітебську та району.
Ну про якість білоруського палива в Україні ходять легенди і такимають рацію. Паливо ідеальне. Витрата на холостому ходу, замістьзвичних 0, 7-0, 8 л/година стала 0, 3-0, 4 л/година. Розгін ставшвидше, та й двигун тихіше почав працювати. Ось якось так.
Проживання
Готель заздалегідь не бронював. Заїхавши до Вітебська, поїхаводнойменний готель — вартість номера 50 Євро, прикинувши що за 6годин платити 50 Євро якось не гуманно, виїхав із міста на стоянкудля далекобоїв і переночував на ньому.

<
Безкоштовно, сердито і незручно, але дивіться перше слово :). Зробивши все заплановане у Вітебську того дня, поїхав у смт.Сінно і там досить цивільно за 16 євро зняв номер, зручностей, звичайно, мінімум, але на той момент головне було одне — ліжко, т.К. Сон у Фабії це ще задоволення.

Соспавшись, наступного ранку, поїхав знову до Вітебська і до 18:00вирішив усі питання. Повертатися до готелю не хотілося, за цим буловирішено їхати назад. Дорогами Білорусі, що вдень, що вночі їздитиодне задоволення. Тому до митного пункту доплив не поспішаючи, тобто о 23:30 стояв біля пункту пропуску. Назад митницюпроходив, близько години дякую тойоті камрі з київськими номерами (уякої були проблеми з номером кузова). О 3 годині ночі (ранку)кілометрів за 100 до Києва почало мене рубати в сон, за цим знайшовмісце за фурою біля заправки та спати. У Білорусі сподобалося, дуже, Що аж хочеться повернутися і не раз. Але це буде зовсім іншаісторія і згодом