Вона сама обрала мене. Це доля.

Одного літнього вечора сиділи ми з друзями в кальянній, спілкувалися про різне, природно і про БМВ теж.. Була у мене таказвичка, частенько заходити на АвтоРіа (у пошуках М5 звичайнож).Сиджу, п'ю чай, спокійненько заходжу на сайт і бачу одне єдинеоголошення з М5 е39. -Х годинної давності, свіженьке.У мене аж очейсмикнувся.Одразу дзвоню власнику, 2 хвилини розмови ... І ми їдемоз кентом через всю країну за нею, тієї самої, про яку так давномріяв. Сама поїздка була повна пригод. Особливо дорога додому ... Врезультаті друг погнавшись за мною по дорозі назад, наздогнавкамаз… трохи, тягнув його на тросі кілометрів 200.) Але незабігаємо вперед Скажу, що чим ближче ми під'їжджали до місця, дечекала нас М5, тим більше я хвилювався. Перед першим побаченням чи, коротше, це щось дуже схоже… Реально… Це мені запам'ятатисьназавжди… Напевно, я хвилювався про те, що побачу не те, що собіуявляю, маю на увазі стан машини, боявся розчаруватися. Але цьогоне сталося. Побачивши її, я зрозумів, що на ній поїду (я ще тодікенту підморгнув, ну він зрозумів мене відразу, те, що сам всебачив). Не хочу докладно розписувати далі. Скажу одне, післянехитрих перевірок, підйомника та розмови з власником, я, неторгуючись, забрав її. Трохи містики є у цій історії. Як такспівпало, що саме я перший подзвонив і поїхав одразу за нею? Причому при мені людині подзвонило чоловік вісім машиною (це коли мимоталися оформляли і коли каталися). Двоє вже хотіли їхати її. Якбия пропустив один день, то все…( але я його не пропустив. Вона самаобрала мене. Вона якось знала, що я- той, хто її гідний. Це доля. Ястав одним із небагатьох володарів кращого спортивного седана відБМВ, який ознаменував свою епоху.