АКБ кирдик, або машина своє візьме.

**/
Привіт, любителям доісторичних відер! )
Ну, кароче, невеликий кузовний ремонт сімки призвів до того, що мивибилися з бюджету.<
І я сказав Матильді:
— У травні, у тебе, — ні копійки!
Машина відповіла похмурим мовчанням.
Ну і поламався обмежувач водійських дверей і зліва щось брязкає, швидше за все, не ходова, а якесь навісне тарахтит.Там у бампера єтака дугоподібна хрень з тонкого металу, у мене підозра на неї., адруга половина, напевно, тарахтить.
Ну і їжджу такий, як пенсіонер.До газовиків теж треба, — з'явивсяпровал на газу, і після 2000 оборотів машина переходить набензин.Ну і нормально.
Ранок не вдався.Я ніяк не міг прокинутися.При в'їзді на територіюзачепив переднім бампером стулку воріт.Перший клас школиводія.Пппц.Благо, обійшлися навіть без подряпин.Для мене це сигнал, що я в неадекваті. Звалив дві чашки міцної кави, наче очірозплющилися. І відправили мене на вулицю Народного Ополчення забіг — бігами. Їхати або через Окружну, або через Петрівку, ОленоюТелігою. Через Кільцеву я їздив, мені не сподобалося. Я взагалі нелюблю Окружну. Рух щільний, там ще ремонт затіяли, ще й розвертайсятам. При розворотах часті аварії. Здавна не люблю окружну.
Ну й поїхав через Петрівку. І від Петрівки до Севастопольськоїплощі, — суцільна пробка.
Діїхав до Севастопольської площі, повернув праворуч, проїхавсвітлофор і зупинився. Заліз на бардюр, і вперся бампером у дерево.Де це Народне ополчення, — я ХЗ. Був на ній рік тому та заїжджав збоку окружної. Підвівся, щоб народ попитати. Вийшов з машини, іперший же дідусь — перехожий, мені повідомив, що шукана вулицяпаралельна Повітрофлотському, на якому я стою. Сідаю до машини, повертаю ключ. ІІІІ замість бадьорого "цццццц" чую вмираюче "ц -Ц". І все. На більше АКБ не спровадився. Здох, сука, раптово.
Ну він і так був млявий і давно мені не подобався. Його Сашко ріктому реанімував. Але заводив справно. Щоправда, зрідка крутивледве-ледве. А тут здох без попередження. Я все відкладав покупкуАКБ і довідкладався.
Можливих планів було три. А) завести машину за допомогою троса. Алеце означало не глушити тачку до повернення на базу.
б) Знайти добрих людей у ​​якому-небудь офісі або торговій точці іпопросити у них користуватися розеткою (зарядне було з собою). Алеце означало втрату кількох годин і не вирішило б проблеми удовгостроковій перспективі.
в) Дістати резервні 100 доларів які мені були дано в компенсацію запом'яте крило п'яною власницею помаранчевих Жигулів, та купитиновий акумулятор.
Щоб реалізувати план "в", потрібно знайти автомагазин. Трохипрогулявшись районом, я знайшов оптову точку з продажу АКБ зпафосною назвою "мега".
За мануалом, на її 32 ставиться АКБ на 75 -80 ампер. Подзвонивмайстру Сашкові, щоб уточнити. Він рвав хрест на пузі, що требакупувати на 100 ампер і не морочитися.
В офісі з продажу АКБ я ще раз уточнив у майстра Сашка, на скількибрати ампер. І чи його нормально заряджатиме генератор.
Якщо опустити художні мати, то сенс залишився тим самим:
— Бери на 100.
Ну ок. Беремо на 100 амперів. І з підвищеним стартовим зарядом.
На АКБ дали три роки гарантії. Круть) На мою думку, такі ставлятьна автобуси.
Проблема була в тому, що моя машина стояла метрів за 300 від точкипродажу АКБ. А сама АКБ важить 25 кг і нести незручно.
Добре, або донесемо, або що-небудь придумаємо.
Отримуючи АКБ на складі, я запитав у комірника, чи немає у них якийнитку візка, щоб довезти покупку до машини. Візка не виявилося. І, як на зло, у полі зору жодного таксі.
Переді мною отоварювалася срібляста "Toyota", якийсь седан. У ціймарці я розрізняю лише "кукурузер" та "тундру". Така ж срібляста"Toyota" мене жорстко підрізала сьогодні.
Водій "Toyoти", у відповідь на прохання комірника підкинути мене зАКБ 300 метрів до машини, невиразно пробелькотів, що він поспішає, і у нього людина в машині . Яку то буйню карачі.
Тепер, якщо побачу десь "Toyot "у, що вимагає допомоги на дорозі, -хрін зупинюся))) Я, сцука, злапамятний.
Кукурузери та Тундри — не береться до уваги.
Добре, несемо в руках. Але в мене дозрів план. Дорогою, до моєїмашини я бачив супермаркет "фуршет". Там є візки.
Нести важку АКБ незручно… з одним перепочинком дотягнув її 50метрів до "фуршету". На парковці біля магазину бачу візок — хтосьвивозив продукти до своєї машини. Брик - купівлю в візок і качу ще20 метрів до магазину. Заходжу в магазин і прошу охоронця провикористання візка з метою транспортування АКБ до місця поломки.Заручившись його згодою разом з "тільки обов'язково поверніть", радісно йду тротуаром, штовхаючи візок. Візок, скажу я вам, це РЕЧ.Пам'ятаю, в 90-ті, були в моді "кравчучки" - такі візки на двохколіщатках, на них населення возило всяку хрень. Мені б теж щазнадобилася така. Але і з супермаркету віз нормуль.
Залишок шляху був легким. Дістався до машини, завантажив нову АКБ убагажник і подався назад повернути візок. Закотив віз у магазин ідвічі подякував охоронцю. Якщо побачу на дорозі віз із "фуршету", який потребує допомоги, обов'язково зупинюся. Я, сцука, добрепам'ятаю.
А далі все просто. Відкрутив стару АКБ, засунув її до багажника.Під заднім сидінням виявив вологу.
Ну, зрозуміло, що у нас два тижні ллють дощі, як у джунглях. Аленавряд чи німецькі конструктори задумали вологу під заднім сидіннямпід час дощів. Це в моїй машині не феншуй.
Нова АКБ крутанула стартер швидко і хорто. Жри, нову АКБ, стерво!
Цццццц буууууум! Поїхали!
Машина досить гурчить двигуном.
Ось такий. І він, як виявилося, на 105 А, а не на 100.