Чи то БМВ - не машина, чи я невдачливий!

Цю посаду буде засновано виключно на моєму особистому досвіді, і непретендує на думку про БМВ загалом! Тим більше, що володів неоднією БМВ!
Значитися, БМВ" семерка" це звичайно крейсер. Їздити приємно, ітаке інше.
Однак через два-три місяці після покупки машини трапиласянеприємність. Зупинився на перехресті, в самому центрі Львова, вгодину пік, чекаю зеленого сигналу світлофора, як раптом, з-підкапота долинає дуже незвичний і різкий звук! .. Звук, почувши який (навіть якщо ти його не чув ніколи раніше) ти розумієш що цекапець… це повний пі…ц! Ну, такий характерний звук, який, буквальноза одну секунду, дозволяє твоєму мозку прокрутити кожну митьнасолоди машиною, пригадати все що було пов'язано з цією машиною, ідати зрозуміти, що у світлому майбутньому, тобі не передбачаєтьсябільше отримувати насолоду від баварської красуні.
Загалом, до цього моменту, я гадки не мав про те, що таке "застукавдвигун", але після того, як я почув цей звук, я зрозумів, що двигунтаки застукав.
С. На БМВ, Карл. Двигун мільйоник, і застукав! .Ля!
Загалом описувати поневіряння по сервісах, і розбиранням буду вінший раз, а зараз коротко про двигун.
У мене стояв найпростіший і популярніший М30. Розпочавши пошуки зрозбірок, зіткнувся або з неадекватними цінами, або каламутнимисхемами. Ні з тим, ні з іншим я особливо не мав бажання стикатися (ну, тут, як кажуть, від чого біг, до того й дістався) знайшов такидвигун.
Якимись незрозумілими способами (вже реально не пам'ятаю як) алемашина опинилася на Тернопільщині, у мого товариша. Спільнимизусиллями знайшли сервіс, який зможе нормально замінити мотор, та йдо того ж умови дали дуже навіть оптимальні.
Двигун шукав по всій країні, знайшов у Львові, у відомого, для всіхмісцевих, та й не тільки БМВістів, якогось Колі! Я ж би, не знав, хто такий цей Коля. Що це за персонаж.
Впродовж місяця, я чекав, поки цей Коля зволить дістатися додвигунів на своїй розбірці і дасть вердикт, що він дійсно є, алепокаже він його тільки після того, як я дам передоплату в 100доларів. Після попередньої оплати, ще тиждень, я бігав за ним, щобвін знайшов час показати мені двигун. Після побаченого, я сказав щоцей двигун не хочу брати, оскільки він років п'ять пролежав простонеба, і проіржавів так, що навіть на металобрухт його не приймуть.На що отримав запевнення, що буквально ось-ось приїде з Польщі однасімка з потрібним двигуном, і його можна буде зняти з машини. Це "ось-ось" тривало більше місяця. І через цей довгий час, якийдовелося прискорювати постійними дзвінками та візитами до цьогомудака Колі, мені продемонстрували нібито привезену сімку, навигляд якої, та й місцю її розташування було зрозуміло, що стоялавона вже більше півроку на розбиранні біля Львова, і ніхто до неїне торкався. Відкривши капот я побачив більш-менш нормальнийдвигун, який готовий був забрати, аби скоріше закінчити цю епопею.Хоча на той момент, я готовий був поставити двигун навіть відМосквича!
Двигун був витягнутий місцевими умільцями, занурений на вантажнетаксі, та відправлений до Тернополя для встановлення. Я вжевідчував момент, коли я сяду за кермо, заведу мотор, і помчаю навсіх парах по трасі. Через днів п'ять чекав дзвінка з сервісу, проте на мій подив дзвінок пролунав буквально наступного дня. Імене поінформували, що двигун я взяв не 3, 5 а 3, 0. Що, в принципі, вони можуть поставити і його, і жодних проблем не буде. Однак умене написано у документах про 3, 5. Та й чому я повинен їздити на3, 0, а не на 3, 5?
Б*********, моєму прикрості не було межі. Дзвоню цьому Колі, і зматюками пояснюю йому, хто він такий, і що я про нього думаю. На щовін абсолютно спокійно відповідає, мовляв він знав що це 3, 0.Мовляв, нормальний мотор, бери цей 3, 0 і радуйся. Вони набагатодефіцитніші, мовляв, що тебе не влаштовує.
Вичерпавши свій лінгвістичний запас, використовуючи всю своюфантазію і креатив, я йому все-таки дав зрозуміти, що мені цей 3, 0нахрен не потрібен, і хочу тільки 3, 5 він мене запевнив, що я прямозараз можу привезти цей 3, 0 і поміняти його на 3, 5. Однакперетягувати ці мотори не прикольне насолоду!
Загалом вдалося поміняти двигуни. І через тиждень я, з посмішкою, яка говорила всім про те, що я дуже задоволений життям, їхавдодому, знову насолоджуючись творінням рук німецькихавто-майстрів.
Але недовго… Через півроку у мене з'явилися нові проблеми здвигуном. Пропадала тяга, двигун травив, і машина їхала якмотоблок, і через місяць вона стала мертвим приколом, який виливсяв чергову заміну мотора! та в адекватному сервісі провів заміну. Навсе, про все, у мене пішло близько двох місяців. Просто купивмотор, замовив доставку, домовився із сервісом про терміни, притягнув машину, приїхав мотор. Старе скинули, нове поставили, завівся і поїхав.
Знову окрилений долею, я тиснув на педаль, насолоджуючись усімапринадами Бумера. І схиляючи себе до думки про те, що мені просто "пощастило" з такими движками, став уже забувати про проблему! Проте... Буквально через чергових пів року я став помічати деякіпроблеми з охолодженням мотора. То патрубок лусне, то термостатполетить. А потім з'ясував, що масло потрапляє в тосол, від чоготосол перетворюється на жижу, створюється тиск і рве все насвіті.
Роз п'ять я возив машину з різних сервісів на діагностику. Стількиж разів возив на ремонт і голівку, і блог. Шукали тріщини, заварювали, міняли прокладки, танцювали з бубном, виганяли біса, ізнімали порчу. Результату жодного. Через місяць після виїзду зсервісу все повторювалося.
І вже зовсім зневірившись, через рік поневірянь по сервісах, яприйняв рішення позбутися цієї проблеми життя! Відчувши всютлінність буття та марність його виправити!