Як прийшли до марки BMW мій батько і я…

Сьогодні мова піде не про запчастини, не про ніштяки, не проремонт. А саме про історію любові до цієї марки та історію виборуавтомобіля. Логічно буде почати цю розповідь не про мені, а промого батька, тому що завдяки йому я люблю BMW. Так от, почалося всеще в 1978 році, в Німеччині, десь у Франкфурті. Саме туди за збігомобставин мій батько пішов служити в армію.Ближче ніяк, по-любому.Втім, як і я, вже в 15-16 років за типовим накатаним планом —поставити машину в гараж, його на машині його батька виловлювали всусідніх містах... А першу дірку за порушення правил дорожньогоруху пробили ще тоді, коли права були недійсні. Тому і в армії вінвпритул був пов'язаний з автомобілем.Возив КомБата (тільки ось наякому авто я не уточнив) І звичайно ж в колах німців, до ладу незнаючи мови все одно було обговорення різних марок авто. А такождосить поширеними були мотоцикли BMW, на яких їздила чимала частинайого нових знайомих у Німеччині. Але, не слід забувати що BMWвідомі своїми моторами для літаків. І тоді, у мого батька склалосявраження, що BMW це вже і є земна реінкарнація літака з моторомцієї відомої марки, а раз літак означає надійність, значить круто.Так і пройшла його служба в Німеччині і повернувся він набатьківщину. Але тут йому не сиділося. Потім він вступив до Тамбовав льотне училище. Там його машиною був винищувач СУ-24. Так, батькотам не доучився, але покрутити літак "до відсічки" він встиг:)
А сьогодні я відкрив характеристики цього СУ-24:
Максимальна швидкість:
<
на висоті 200 м:1320 км/год (без підвісок)
на великій висоті:1600 км/год (м=1, 35)
Швидкість відриву:360—400 км/год
Посадкова швидкість:285—310 км/год
Прочитавши це, я аж приофгел. А я то думаю, чому завжди адреналінумало татові:) Так от у чому річ. Після таких характеристик навітьБугатті, напевно, "ніваліт". Не кажучи вже про е38:) Але найбільшевразило мене перевантаження в цьому СУ-24 - від 6.5G. А привиконанні вищого пілотажу – від -5 до 8-9 приблизно. Це простожерсть як я розумію:) Але час йшов далі. І в середині 90-х утовариша батька з'явилася е34, ще й дуже ранніх років. Батько тодіпересувався на ВАЗі. Звичайно ж, йому це здалося космос. Він тодівперше зазирнув у салон і побачив це бурштинове підсвічування, якетак і не зміг забути. Каже, що відтоді його ніяка машина так невражала… Навіть коли його брат у 98-му році купив W140, здавалося бкосмос. Що тут можна заперечити? Але реакція батька булакатегорична та коротка: "що за трактор ти купив? " Я думаю, що, звичайно, відреагував би по-іншому. Але розповідаю все як було.Минуло ще 2 роки і мій батько зміг дозволити собі Е34, 520.Срібляста. Цього я, на жаль, взагалі не пам'ятаю. Та й пробула вонамало, через три місяці батько на ній пішов у кювет. Та машинузробили, та її продали, та вона врятувала життя, та й залишилисяшрами. Але, як він сказав - любов до BMW стала ще більшою, оскількивона по суті врятувала життя. У той момент, коли Е34 була розбита, він знову сів у ВАЗ, але один Друг сказав:- Це що за машина? Я неможу дивитися на тебе в ній. На вихідних їдемо до Києва за Е34."
- "грошей поки що немає"
- "а я тобі за них щось говорив? "
І ось приблизно так з'явилася Е34, тільки вже 525. М50Б25 на ручці.Фото на жаль не залишилося багато, але щось є. А взагалі, про те, що це дві різні BMW — ту що розбив і ту що зараз їздить — зналиодиниці. Усі думали, що зробив машину та катається. Та не так. А та520 була продана через час і пішла вона дорожче, ніж було витраченона неї. Ах так, вже тоді був стереотип, що з BMW будеш голий, жебрак і у боргах. Тільки він пройшов на 520, тоді як 525 уже ніхтоне чіпав. Але минуло ще 2 роки і настав час займатися автомобілем.Перекупом бути. Треба було з чогось розпочати. І перший лот і булаЕ34 525. Так вона і пішла ... Ну та гаразд, переживати нема чого.Той самий друг, який сказав, що негайно потрібна інша BMW сів вЕ39. Але батькові вона ніколи не подобалася. А він на той часзаймався машинами, ганяли з Німеччини до Львова, а вже зі Львоватовариш продавав їх. Так приїхала й нинішня Е38 — батько знав пронеї, але й не міг подумати, що одного вечора він отримаєдзвінок:
-BMW 7 любиш?
-Звичайно.
Найголовніше, що питання грошей знову таки не стояло. Приблизно таквідбулася покупка цього автомобіля. Так, і такі спонтанності вжитті бувають, що вдієш… Життя така штука, що не вгадаєш, що будезавтра. Саме такою вона приїхала у 2003 році з Німеччини з пробігом178000. Автомобіль 3 листопада 94 року, 3.0, мкпп. Відразуперепрошую у тих, хто вже бачив ці фото — інших немає, а без нихзапис буде надто сухим і нудним. Отож, з того часу батько не можеїздити на авто іншої марки. Кілька разів отримував замовленнязнайти людині Е38, обидва рази знаходив 4.4 рестайл. На той часодин клієнт віддав за неї 30т зелені. Батько теж мав думки змінитицю Е38 на щось свіже. Але якось склалося так, що вона залишилася.Толі надто багато разів рятувала, або якась подія змусила залишитиїї.Це вже не мені вирішувати. Та цікавих історій, пов'язаних із неюдесятки. Якось може дійдуть руки написати. Ось якось так, мійбатько прийшов до марки BMW. А як я прийшов до неї — цілкомлогічно. У мене іншого вибору не було. З двох років і по сьогодні яїжджу на BMW, та раніше як пасажир, зараз і бублик можу покрутити.Але з кожним роком я все більше любив BMW, все більше інформаціївивчав, все більше нових знайомств отримував завдяки їй. По суті, саме машина сформувала моє нинішнє коло спілкування, яке так інабагато старше за мене — але є одне АЛЕ — у нас спільні інтереси.Так що ця машина дала мені більше, ніж просто пересування з точки Адо точки Б, вона дала надійних людей поряд. За цією я їй ще більшевдячний.

Взагалі, така ось історія вийшла про те чому я люблю BMW, як я донеї прийшов і що вона мені дала./>
Всім дякую увагу та удачі!