Покупка

Любов до автомобілів, яким давно за 50, я успадкував від баті (убатька "перемога" 1957 року). З самого дитинства я вважав за кращеперебирати запчастини в гаражі". З батей, ніж штовхати м'яч у дворіабо сидіти за компом тупо дивлячись на монітор. Саме на нашомугаражному кооперативі, я вирішив що коли виросту обов'язково куплюсобі «Перемогу» як у тата, або 21-ю (бажано чорного кольору):) нуі…
Йшов серпень 2011. Ну і який пішохід не хоче статиавтомобілістом? !Аж і я був пішоходом (і дивлячись на обсягипроведеної роботи з «Волги» досі ним і залишаюся). Інтернет упошуках «автомобіля для студента» наткнувся на цю милашку за 800$.полетів до бати за консультацією.Приблизно через кілька годин миїхали на зустріч моїй мрії.І, про диво, ось вона...
Наближається неозброєним оком було видно безліч кузовних дефектів (у тому числі іржаві в мотлох пороги) . У салоні пахло пліснявою, замість бензобака – пластикова каністра під капотом. Хазяїнзапропонував проїхатися, увімкнув відразу третю, але машинаслухняно рушила і з неї, звук двигуна приємний як для таких років.Щоправда, завелася не відразу, причиною цього послужив зношенийвінець. «Волга» їхала велично та плавно, за що й отримала від мененове ім'я – Каравелла. У салоні було жарко і вирішив відкритивікно. Тут виявився ще один дефект салону. Нові чорнобривці булиобклеєні червоною тканиною, більше схожою на махровий рушник, врезультаті чого сила, з якою доводилося крутити ручку склопідйомника, більше була схожа на силу з якою необхідно провертатикорбу на заклиненому двигуні. У цей момент "волга" смикнулася ізатихла. Причину цієї проблеми ми виявили, як тільки відкриликапот. З-під карбюратора струмком тек бензин. Але всі ці недолікиперебивали 2 величезних в моїх очах плюса:вона чорна, і у неї єхромований олень на капоті, якому я радів як дитина. Батя подумкипідраховував об'єм роботи та грошових витрат, при цьому не голосноматюкаючись. Але дивлячись якими закоханими очима його чадодивиться на машину батькове серце не змогло сказати «ні».
Каравеллу було вирішено тягнути Броней (так звуть батину«Перемогу») і дорогою з нами траплялися такі історії, над якимитепер можна посміятися, а тоді просто плакати хотілося. Якщозахочете прочитати їх - по ходу ведення бортжурналу розповім. Так яі став щасливим володарем Волги. І практично одразу розпочаласяреставрація. Яка за деякими обставинами різко припинилася майже на2 роки.
Зараз із новими силами весь процес починається знову. На даномуетапі автомобіль повністю розібраний, більша кількість кузовнихелементів відпескоструєна, деякі поварені та погрунтовані (фоткивикладу пізніше).
Усім рівних доріг та повних баків:)