Частина №2 - у селі :)

Ну що в селі, все як завжди, люди добріші, гроші не головне, переодягаєшся і все — свій! Ранкова рибалка, в ліс по гриби, розмови з мужиками за життя. Пір "посипаю голову попелом", що невзяв із собою фото техніку на рибалку :( і не через рибу, а черезбайок, які цькували дядьки невизначеного віку. Запитувати незручно, тим більше коли вони говорять, то на польською, тонімецькою, то українською та російською мовами, встигай слухати іє! Життя у кожного з них було дуже цікавим і багатогранним, щопримітно, троє з них — моряки.У мене брат моряк, тому розмовупідтримати зміг. Протягнулися, що я не попався на примітивнийприйом, моряки не плавають, а ходять :) Вік одного дізнавсявипадково - 73 роки. Наловили трохи, на кожну пару по підлогу відракарасів і коропів.Ловили на ванільний пінопласт)))) На хробака йшлатільки дрібниця, яку намагалися випускати. І навіть відпочив, незважаючи на відсутність "міських" зручностей.
дід і онук
багато раритетних речей у будинку, але я виділив цей килим, у всіхбув такий у дитинстві?
мій невеликий улов із зятем №2 — нам дозволили не випускати :)

Пару фоток просто так.

польові квіти

І вирішив я оглянути BMW, так як по ній глухо і дзвінко барабаниликамені, залишені ремонтниками доріг, просто на дорозі :(

вдалий кадр))
повітрозабірник у передньому бампері
радіатор( (через спеку я пхав 3GT з місця на місце де була тінь! Ясам і мій син Знову просто пару кадрів тепла і щастя і я набравшисьнахабства, попросив у тестячи його машину, власне у тих паспортіякої моє ім'я та на бамперах київські номери. Засунувши 3GT вімпровізований гараж, зібраний із підручних матеріалів, я поїхав дом. Хмельницького.