Вона мене зламала.

І так.
Давненько мене тут не було.
Весь прогрес драйву по всіх машинках опустився до "1".Але не біда.
Краще пізно, ніж ніколи.
Дякую всім, хто не відписався від мене, за час моєївідсутності.
обіцяю, що я виправлюся!
Після того як помер М10В18, було вирішено везти машинку насвап.Найшли мотор (який, як виявилося був трупом-не можна довіряти, навіть хорошим знайомим), потім викачування грошей, три СТО зкривими майстрами, потім спроба все виправити (а як то кажутьвиправляти завжди важче ніж робити). З нуля), виїзди на шнурку разна кілька місяців. Шнурок вже навіть не знімався (врешті-решт рукиопустилися, висновки зроблено, вирішено припиняти мучити Бімку і…продавати.
новий господар пообіцяв її не ображати.
Так що "вона мене зламала".І я здалася.
Дуже шкода. Я була не готова + життєві обставини додали напруженоїобстановки (у вигляді розлучення) і багато-багато іншого. )
На допомогу прийшла дідуся. Увага ... Таврія! (яку на поїздіприслали до Києва з Дніпропетровська))

Тут все просто)
Хочеш їздити-ти її робиш-вона завтра ламається-і ти знову її робиш, бо хочеш їздити.

Інших варіантів не було. І на перегони у мене їздила. Але час нестоїть на місці. Все налагоджується. br/>
Таврюня продана.

і у мене новий улюбленець.
З яким, я Вас, незабаром познайомлю. (можливо, у когось будутьздогадки.)