Зустріч старого знайомого

Якось року 4 тому, заїхавши в обід до знайомого, який займаєтьсяремонтом Москвичів (на той момент я і подумати не міг, що будуволодарем дива Московського автозаводу, адже я можна сказатинародився і виріс у Жигулях, а батько досі каже, що Москвич —вічний автомобіль), ми другом зустріли дуже приємного, живенького, як моторчик, дідуся, якому на той момент було 78 років, здавалося, що йому зносу не буде, до 100 років їздитиме Так як фінанси йомудозволяли, він приїхав на СТО підремонтувати свого вірного друга —Москвича 403, 1964 р.В. Чогось ґратами з нержавіючої сталі.. Зайого словами, машину він купив у друга-агронома в 1965 році і і намомент нашої зустрічі наїздив понад 1 млн. Км., з'їздивши при цьому4 двигуни і помінявши 2 рази по колу всі кузовні панелі. Так як вінпрацював головним енергетиком на баянній фабриці, днище, переднійфартух та підкрилки у машини були з нержавіючої сталі. При зустрічівін нам з таким азартом розповідав про своє авто, тягнув за руку ісадив нас за кермо, показуючи при цьому хромовану рамку лобовогоскла і кватирки вітровиків, нагинав нас і показував своє на тоймомент останнє вдосконалення кузова — передні та задні. Кріпленнята втулки ресор з нержавіючої сталі, розповідав насилу йому вдалосязнайти зварювальника, який за 500 грн аргоном приварив йому цідевайси.
На СТО він приїхав міняти рульову колонку, хрестовини, сальники КППта заднього мосту. Коли майстер підняв Москвиченя на підйомнику, діду Володя, так його звали, зі знанням майстра почав вимірюватиштанген циркулем вироблення на хвостовику і хрестовинах, а потімдіставши зі своєї "чарівної" валізи зв'язку сальників, замаркеруванням розповів майстру, куди який ставитися. Потім він зтаким трепетом почав витерти ганчірочкою задній міст, що в мене ажсльози виступили, адже перед цим він нам сказав, що в нього булаодна дружина і одна машина, яким він присвятив своє життя.
На цьому тоді наша зустріч закінчилась. Потім при зустрічі з нашиммайстром-москвичистом ми часто пропонували йому зателефонуватидідові Володі з проханням, якщо він надумає продавати авто, то мийого у нього купимо, адже машинка була хоч і поїжджена, але увідмінному стані. Протягом 2017 року я часто бачив цей Москвич надорогах міста і біля під'їзду будинку де жив його господар. Але осьпроходить 2018 рік, а Москвичіка не видно, а восени ми абсолютноспонтанно купуємо свого. Весною 2019 року, при зустрічі з іншимдідусем у якого ми купували москвичівські запчастини, я розповівйому історію про Москвич 403е, і цей дід мені каже, якщо ти знаєшде жив господар, не соромся йди розпитуй, і я переборов себе, нанашому 403 -м поїхав у двір, де жив дід Володя. Запитавши у бабусь, що сиділи біля під'їзду, чи не знають вони господаря такого жМосквича в їхньому будинку, вони сказали мені, що він померминулого року, але його дружина та машина живі та провели дозаповітної квартири. Зателефонувавши у двері, на порозі менезустріла дуже приємна бабуся, і вислухавши мою історію, запросилаувійти до квартири. У міру того, як я розповідав усе, що знаю проїї чоловіка, у неї все більше й більше почали накочуватися сльози.Зоя Олександрівна, так звали бабусю, розповіла, що її чоловіка, майже в прямому розумінні слова вбили лікарі – восени післяприбирання городу та ремонту улюбленого Москвича, її чоловік пішовдо лікарні прокопатися для профілактики, але в якийсь моментмедперсонал під час встановлення крапельниць голкою заніс інфекцію, пішло зараження крові, у лікарні всіляко приховували свою помилку ічерез кілька днів її чоловік помер. Коли вона розповідала мені цюсумну історію, я теж не зміг стримати сліз і ми разом розплакалися.Потім вона розповіла мені, що машина їм не потрібна, діти на нійїздити не хочуть і якщо у мене є друзі, готові дати друге життяїхньому авто, вони згодні за обумовлену суму продати авто тазапчастини, які є в гаражі. Через кілька днів вона познайомила менезі своїм зятем, і ми разом поїхали дивитись Москвиченка, який так істояв у гаражі, як його залишив дід Володя. Відчинивши ворота, перед нами постала така картина, ніби машинку поставили тількивчора і господар пішов додому, щоб завтра знову туди повернутися —робітничі курточки веселили на гвоздиці, в лещатах була затиснутапомпа, поруч сальники до неї лежали, капот відкритий, на крилілежать плоскогубці та окуляри… Час ніби зупинився…
Осмостявши авто та гараж, обмовивши суму, яку вони встановили насімейній раді, ми призначили час і число, коли мій знайомий приїдезабирати авто, але коли наблизився призначений час, я вирішивпередзвонити та уточнити час зустрічі, але ніхто не брав слухавку.Так тривало кілька днів, я дзвонив, а вони "морозилися", потім я невитримав і написав СМС, що трапилося? Через пів дня прийшла марнавідповідь зятя, що на машині тріснув блок і її кудись забрали наевакуаторі. Це при тому, що ціна була призначена ними, а зять увесьчас казав, що йому все одно куди подіти Москвича, він у ньому нерозуміється і якщо хочете, то забирайте і гараж разом. .
Щиро шкода діда Володю. Вічна йому пам'ять, а його дружині міцногоздоров'я — дуже добрі люди, але ось діти якісь незрозумілі.праобразом нашого, прохання повідомте, просто хотілося б дізнатисяйого долю, дуже хороша була машинка.
Ну і наостанок його фото:
на порозі мене зустріла дуже приємна бабуся, і, вислухавши моюісторію, запросила увійти до квартири. У міру того, як я розповідавусе, що знаю про її чоловіка, у неї все більше й більше почалинакочуватися сльози. Зоя Олександрівна, так звали бабусю, розповіла, що її чоловіка, майже в прямому розумінні слова вбилилікарі – восени після прибирання городу та ремонту улюбленогоМосквича, її чоловік пішов до лікарні прокопатися для профілактики, але в якийсь момент медперсонал під час встановлення крапельницьголкою заніс інфекцію, пішло зараження крові, у лікарні всілякоприховували свою помилку і через кілька днів її чоловік помер. Коливона розповідала мені цю сумну історію, я теж не зміг стримати слізі ми разом розплакалися. Потім вона розповіла мені, що машина їм непотрібна, діти на ній їздити не хочуть і якщо у мене є друзі, готові дати друге життя їхньому авто, вони згодні за обумовленусуму продати авто та запчастини, які є в гаражі. Через кілька дніввона познайомила мене зі своїм зятем, і ми разом поїхали дивитисьМосквиченка, який так і стояв у гаражі, як його залишив дід Володя.Відчинивши ворота, перед нами постала така картина, ніби машинкупоставили тільки вчора і господар пішов додому, щоб завтра зновутуди повернутися — робітничі курточки веселили на гвоздиці, влещатах була затиснута помпа, поруч сальники до неї лежали, капотвідкритий, на крилі лежать плоскогубці та окуляри… Час нібизупинився…
Осмостявши авто та гараж, обмовивши суму, яку вони встановили насімейній раді, ми призначили час і число, коли мій знайомий приїдезабирати авто, але коли наблизився призначений час, я вирішивпередзвонити та уточнити час зустрічі, але ніхто не брав слухавку.Так тривало кілька днів, я дзвонив, а вони "морозилися", потім я невитримав і написав СМС, що трапилося? Через пів дня прийшла марнавідповідь зятя, що на машині тріснув блок і її кудись забрали наевакуаторі. Це при тому, що ціна була призначена ними, а зять увесьчас казав, що йому все одно куди подіти Москвича, він у ньому нерозуміється і якщо хочете, то забирайте і гараж разом. .
Щиро шкода діда Володю. Вічна йому пам'ять, а його дружині міцногоздоров'я — дуже добрі люди, але ось діти якісь незрозумілі.праобразом нашого, прохання повідомте, просто хотілося б дізнатисяйого долю, дуже хороша була машинка.
Ну і наостанок його фото:
на порозі мене зустріла дуже приємна бабуся, і, вислухавши моюісторію, запросила увійти до квартири. У міру того, як я розповідавусе, що знаю про її чоловіка, у неї все більше й більше почалинакочуватися сльози. Зоя Олександрівна, так звали бабусю, розповіла, що її чоловіка, майже в прямому розумінні слова вбилилікарі – восени після прибирання городу та ремонту улюбленогоМосквича, її чоловік пішов до лікарні прокопатися для профілактики, але в якийсь момент медперсонал під час встановлення крапельницьголкою заніс інфекцію, пішло зараження крові, у лікарні всілякоприховували свою помилку і через кілька днів її чоловік помер. Коливона розповідала мені цю сумну історію, я теж не зміг стримати слізі ми разом розплакалися. Потім вона розповіла мені, що машина їм непотрібна, діти на ній їздити не хочуть і якщо у мене є друзі, готові дати друге життя їхньому авто, вони згодні за обумовленусуму продати авто та запчастини, які є в гаражі. Через кілька дніввона познайомила мене зі своїм зятем, і ми разом поїхали дивитисьМосквиченка, який так і стояв у гаражі, як його залишив дід Володя.Відчинивши ворота, перед нами постала така картина, ніби машинкупоставили тільки вчора і господар пішов додому, щоб завтра зновутуди повернутися — робітничі курточки веселили на гвоздиці, влещатах була затиснута помпа, поруч сальники до неї лежали, капотвідкритий, на крилі лежать плоскогубці та окуляри… Час нібизупинився…
Осмостявши авто та гараж, обмовивши суму, яку вони встановили насімейній раді, ми призначили час і число, коли мій знайомий приїдезабирати авто, але коли наблизився призначений час, я вирішивпередзвонити та уточнити час зустрічі, але ніхто не брав слухавку.Так тривало кілька днів, я дзвонив, а вони "морозилися", потім я невитримав і написав СМС, що трапилося? Через пів дня прийшла марнавідповідь зятя, що на машині тріснув блок і її кудись забрали наевакуаторі. Це при тому, що ціна була призначена ними, а зять увесьчас казав, що йому все одно куди подіти Москвича, він у ньому нерозуміється і якщо хочете, то забирайте і гараж разом. .
Щиро шкода діда Володю. Вічна йому пам'ять, а його дружині міцногоздоров'я — дуже добрі люди, але ось діти якісь незрозумілі.праобразом нашого, прохання повідомте, просто хотілося б дізнатисяйого долю, дуже хороша була машинка.
Ну і наостанок його фото:
майже в прямому розумінні слова вбили лікарі - восени післяприбирання городу і ремонту улюбленого Москвича, її чоловік пішов улікарню прокопатися для профілактики, але в якийсь моментмедперсонал при установці крапельниць з голкою заніс інфекцію, пішло зараження крові, у лікарні всіляко приховували свою помилку ічерез кілька днів її чоловік помер. Коли вона розповідала мені цюсумну історію, я теж не зміг стримати сліз і ми разом розплакалися.Потім вона розповіла мені, що машина їм не потрібна, діти на нійїздити не хочуть і якщо у мене є друзі, готові дати друге життяїхньому авто, вони згодні за обумовлену суму продати авто тазапчастини, які є в гаражі. Через кілька днів вона познайомила менезі своїм зятем, і ми разом поїхали дивитись Москвиченка, який так істояв у гаражі, як його залишив дід Володя. Відчинивши ворота, перед нами постала така картина, ніби машинку поставили тількивчора і господар пішов додому, щоб завтра знову туди повернутися —робітничі курточки веселили на гвоздиці, в лещатах була затиснутапомпа, поруч сальники до неї лежали, капот відкритий, на крилілежать плоскогубці та окуляри… Час ніби зупинився…
Осмостявши авто та гараж, обмовивши суму, яку вони встановили насімейній раді, ми призначили час і число, коли мій знайомий приїдезабирати авто, але коли наблизився призначений час, я вирішивпередзвонити та уточнити час зустрічі, але ніхто не брав слухавку.Так тривало кілька днів, я дзвонив, а вони "морозилися", потім я невитримав і написав СМС, що трапилося? Через пів дня прийшла марнавідповідь зятя, що на машині тріснув блок і її кудись забрали наевакуаторі. Це при тому, що ціна була призначена ними, а зять увесьчас казав, що йому все одно куди подіти Москвича, він у ньому нерозуміється і якщо хочете, то забирайте і гараж разом. .
Щиро шкода діда Володю. Вічна йому пам'ять, а його дружині міцногоздоров'я — дуже добрі люди, але ось діти якісь незрозумілі.праобразом нашого, прохання повідомте, просто хотілося б дізнатисяйого долю, дуже хороша була машинка.
Ну і наостанок його фото:
майже в прямому розумінні слова вбили лікарі - восени післяприбирання городу і ремонту улюбленого Москвича, її чоловік пішов улікарню прокопатися для профілактики, але в якийсь моментмедперсонал при установці крапельниць з голкою заніс інфекцію, пішло зараження крові, у лікарні всіляко приховували свою помилку ічерез кілька днів її чоловік помер. Коли вона розповідала мені цюсумну історію, я теж не зміг стримати сліз і ми разом розплакалися.Потім вона розповіла мені, що машина їм не потрібна, діти на нійїздити не хочуть і якщо у мене є друзі, готові дати друге життяїхньому авто, вони згодні за обумовлену суму продати авто тазапчастини, які є в гаражі. Через кілька днів вона познайомила менезі своїм зятем, і ми разом поїхали дивитись Москвиченка, який так істояв у гаражі, як його залишив дід Володя. Відчинивши ворота, перед нами постала така картина, ніби машинку поставили тількивчора і господар пішов додому, щоб завтра знову туди повернутися —робітничі курточки веселили на гвоздиці, в лещатах була затиснутапомпа, поруч сальники до неї лежали, капот відкритий, на крилілежать плоскогубці та окуляри… Час ніби зупинився…
Осмостявши авто та гараж, обмовивши суму, яку вони встановили насімейній раді, ми призначили час і число, коли мій знайомий приїдезабирати авто, але коли наблизився призначений час, я вирішивпередзвонити та уточнити час зустрічі, але ніхто не брав слухавку.Так тривало кілька днів, я дзвонив, а вони "морозилися", потім я невитримав і написав СМС, що трапилося? Через пів дня прийшла марнавідповідь зятя, що на машині тріснув блок і її кудись забрали наевакуаторі. Це при тому, що ціна була призначена ними, а зять увесьчас казав, що йому все одно куди подіти Москвича, він у ньому нерозуміється і якщо хочете, то забирайте і гараж разом. .
Щиро шкода діда Володю. Вічна йому пам'ять, а його дружині міцногоздоров'я — дуже добрі люди, але ось діти якісь незрозумілі.праобразом нашого, прохання повідомте, просто хотілося б дізнатисяйого долю, дуже хороша була машинка.
Ну і наостанок його фото:
які є у гаражі. Через кілька днів вона познайомила мене зі своїмзятем, і ми разом поїхали дивитись Москвиченка, який так і стояв угаражі, як його залишив дід Володя. Відчинивши ворота, перед намипостала така картина, ніби машинку поставили тільки вчора ігосподар пішов додому, щоб завтра знову туди повернутися —робітничі курточки веселили на гвоздиці, в лещатах була затиснутапомпа, поруч сальники до неї лежали, капот відкритий, на крилілежать плоскогубці та окуляри… Час ніби зупинився…
Осмостявши авто та гараж, обмовивши суму, яку вони встановили насімейній раді, ми призначили час і число, коли мій знайомий приїдезабирати авто, але коли наблизився призначений час, я вирішивпередзвонити та уточнити час зустрічі, але ніхто не брав слухавку.Так тривало кілька днів, я дзвонив, а вони "морозилися", потім я невитримав і написав СМС, що трапилося? Через пів дня прийшла марнавідповідь зятя, що на машині тріснув блок і її кудись забрали наевакуаторі. Це при тому, що ціна була призначена ними, а зять увесьчас казав, що йому все одно куди подіти Москвича, він у ньому нерозуміється і якщо хочете, то забирайте і гараж разом. .
Щиро шкода діда Володю. Вічна йому пам'ять, а його дружині міцногоздоров'я — дуже добрі люди, але ось діти якісь незрозумілі.праобразом нашого, прохання повідомте, просто хотілося б дізнатисяйого долю, дуже хороша була машинка.
Ну і наостанок його фото:
які є у гаражі. Через кілька днів вона познайомила мене зі своїмзятем, і ми разом поїхали дивитись Москвиченка, який так і стояв угаражі, як його залишив дід Володя. Відчинивши ворота, перед намипостала така картина, ніби машинку поставили тільки вчора ігосподар пішов додому, щоб завтра знову туди повернутися —робітничі курточки веселили на гвоздиці, в лещатах була затиснутапомпа, поруч сальники до неї лежали, капот відкритий, на крилілежать плоскогубці та окуляри… Час ніби зупинився…
Осмостявши авто та гараж, обмовивши суму, яку вони встановили насімейній раді, ми призначили час і число, коли мій знайомий приїдезабирати авто, але коли наблизився призначений час, я вирішивпередзвонити та уточнити час зустрічі, але ніхто не брав слухавку.Так тривало кілька днів, я дзвонив, а вони "морозилися", потім я невитримав і написав СМС, що трапилося? Через пів дня прийшла марнавідповідь зятя, що на машині тріснув блок і її кудись забрали наевакуаторі. Це при тому, що ціна була призначена ними, а зять увесьчас казав, що йому все одно куди подіти Москвича, він у ньому нерозуміється і якщо хочете, то забирайте і гараж разом. .
Щиро шкода діда Володю. Вічна йому пам'ять, а його дружині міцногоздоров'я — дуже добрі люди, але ось діти якісь незрозумілі.праобразом нашого, прохання повідомте, просто хотілося б дізнатисяйого долю, дуже хороша була машинка.
Ну і наостанок його фото:
Вічна йому пам'ять, а його дружині міцного здоров'я — дуже добрілюди, але ось діти якісь незрозумілі. Праобразом нашого, проханняповідомте, просто хотілося б дізнатися його долю, дуже хороша буламашинка.
Ну і наостанок його фото:
Вічна йому пам'ять, а його дружині міцного здоров'я — дуже добрілюди, але ось діти якісь незрозумілі. Праобразом нашого, проханняповідомте, просто хотілося б дізнатися його долю, дуже хороша буламашинка.
Ну і наостанок його фото: