Зустрілися екіпажами на виїзді з Одеси. Без пригод дісталисяАзовського моря. Стали з невдалого боку коси Невдала виявиласявеличезною замуленою дрібною калюжею з маленьким камінням під шаромводоростей.Зайшли по коліно погодували морських бліх, спробуваливідмитися від поту та пилу.Вийшло погано.
День 2. 11.08.13 Росія
2 години провели на митниці Купили страховку на 2 місяці по РосіїЗа Ростовом зупинилися біля річки Підпільна. Викупалися, розлякалирибу та рибалок, зварили каву... Увечері стали за Волгодонськом наночівлю. br/>
Пройшли Астрахань, намагалися поставити відмітку в МНС проприбуття, отримали відмову. Пройшли протягом 20 хв.. Довго їхалинейтральною зоною, нарешті, дісталися Казахської. Погляду відкривсявид сумбурної черги в 4-5 рядів автомобілів, що хаотичнорозташовані на 2-х рядній дорозі та узбіччі. Перетин карантинногокоридору, що представляє собою яму з напів-спрілим силосом, дозволяло пропускати тільки 1 автомобіль одночасно. Доповзши доцього місця, ми отримали перше враження про манери, ввічливість тагостинність казахів. Близько години ми намагалися вклинитися вщільну колону машин. Ніхто не збирався нас пускати. Ні морганняповортником протягом цього часу, ні усні прохання не допомагали.Нарешті нахабно вклинившись в щілину, що з'явилася, давлячиморально масою, габаритами і залізними бамперами - вирішилипропустити після цього перед собою Казахську газельку, щознаходилася в подібному положенні, але з іншого боку колони. Увідповідь були винагороджені виглядом неприхованого подиву таподяки, відбитими на обличчі водія. Він явно не очікував такогоблагородства. Ще 30 хвилин оформлення і ми в Казахстані. Не встигливід'їхати від шлагбауму на 300 метрів, як нас вперше зупинилаДорожня поліція Казахстану. Перше питання – страховка. Страхуваннянемає. Пояснення, що до цього моменту купити її було ніде, зпосмішкою відкидалися, як неаргументовані. У результаті насвідпустили під слово слово назад до кордону, де ми змінили 100 $ уміняв і на 50 придбали 2 поліси на 45 днів. Вульгарні казахськіторговці страховками відмовлялися показувати шкалу розрахункувартості і ледве що, вдавали, що не розуміють російської. Порозбитій, як після бомбардування, дорозі. Втомилися, але впертоломилися до Каспійського моря. Згорнувши з розбитої подоби асфальтуу бік моря, переїхали незліченну кількість грунтовок, щоперетинаються, розходяться і сходяться. Погодили у темряві усолончак. Не встигнувши до кінця злякатися, за великим радіусомрозвернулися у зворотний бік і почали шукати альтернативну дорогу.Покружлявши якийсь час по косі, до 2 ночі за місцевим часомпоставили табір на березі Каспійського моря, піддаючись атацікомарів, нічних метеликів і величезному колу сарани, вона стрибалана стіл, на машини і до ранку на намети.
День 4. 13.08.13 Казахстан
З ранку були розбуджені місцевими рибалками, які представилися як«шлюби» (браконьєри) . Запропонували риби. Запитали вартість. Увідповідь просто так. Ось такі вони різні казахи…
На сніданок – смажений сазан та ікра з кавуном. На вечерю – юшка зкавуном.
На обіді дісталися Атирау, пошуки магнітиків були важкі, але щосьми знайшли. Поміняли грошей, заправили всі ємності дизелем, купилипару кавунів і диню і вирушили у бік Бейнеу. Не доїхавши км 200звернули в пустельний степ і поставили табір. Пробіг 348км. Висотанад рівнем моря -17, 60м. Взагалі за час поїздок Казахстаномсформувалася думка про манеру водіння місцевих водіїв. Підрізати чиповернути перед тобою із зустрічки – вважається нормою. Рухатисязустрічкою 3м поруч по 2х сторонній дорозі теж. Усі маневрисупроводжуються бібіканням. Вираз подяки короткий гудок, агресії –довгий. Аварійці ніхто ніколи нікого не дякує. Шум клаксонів оточуєскрізь, у місті, на парковках, усюди. На трасі, пропустившичерговий легковик, притиснувшись до узбіччя, замість дякую мавщастя спостерігати середній палець на руці, висунутій з вікна.Переглянувшись із Ромою, зрозумів, що так здалося не тільки мені, ія не переплутав його з великим пальцем. Деякий час був у шоці, намагаючись проаналізувати і пояснити собі вчинок казаха. Невийшло. Образився. Довелося наздоганяти підрізати та висловлюватисвою думку про його дії. Стало трохи легшим. 8 за місцевим. Першийраз спокійно зібрався і все встиг, без поспіху. По дорозі кількаразів довелося об'їжджати верблюдів, які плавно і без поспіхуперепливали через трасу R110. Деякі з них зупинялися посереддороги, щоб справити малу потребу. Зупинилися в Кульсарах. Купилиперсиків та верблюжого молока. Персики я не їв, а молоко виявилосядуже смачним, нагадує кефір із кислинкою типу Айран. Прекрасновгамовує спрагу і легко п'ється. Добралися до Бейнеу.На місцевомубазарі купив пару кульок верблюжого сиру на пробу по 60 тенге закульку (близько 40 центів). Дама – продавщиця сирів на прохання продозвіл відобразити її товар на фотоапарат — відповіла відмовою, перепитав ще кілька разів для уточнення, чи правильно воназрозуміла, про що її просять, у відповідь, як і раніше, відмова.
> Бейнеу (гір. Ринок)
Колега, який служив у тих краях, називав цих працьовитих тварин —Заєць з великим …
Спробували місцеву самсу – тісто смачне, начинка не особливо.
<
Поїхали на заправку в Бейнеу, знайшли 2 заправки з ДП, але в усьомурайоні не було світла. Оскільки ми знали, що далі заправок немає, довелося чекати на включення. За годину – заправилися та поїхали навиїзд із Бейнеу. Перші 20км у бік кордону моторошні ями. Далі ще 60по пиловому грейдеру. 16:00 ми на кордоні Казахстану.
Коли залишали територію Казахстану, остання людина у формі, щовідкриває перед нами ворота казахський прикордонник, виявивсявеликим гумористом. Як напуття він запитав:— Куди ви їдете? Там женічого немає, навіть палива.
Другому екіпажу він зістрів іншою реплікою:
— фільм Хостелс бачили?
— Ну, так от, там були американці, а тут будуть українці…
Після такого напуття, настрій, будучи на нулі, опустився ще нижче, і ми рушили нейтральною територією у бік Узбецького посту. 16:40 миперед узбецьким кордоном. Перед постом черга з фур та нексій зузбецькими номерами, пил, бруд та купи сміття за колючкою з обохбоків дороги. Дістали казахську диню і зарізали її на очах уздивованих узбеків.
Диня була гарна, але доїсти її до кінця ми не встигли. Воротавідчинилися, і ми з трьома узбецькими нексиями заїхали не територіютерміналу. Як виявилося пізніше, нам украй пощастило. Більше жодноїмашини не запустили протягом усіх 3 годин нашого оформлення.
Нудне довге оформлення. Спочатку паспортний контроль, позначка упаспорті. Потім у іншому вікні талон на проїзд, у 3м заповненнядекларації, у 4м оформлення тимчасового ввезення транспортногозасобу. Потім на перевірку ручної поклажі і нарешті, перевіркабезпосередньо авто.
19:15, пройшло 2ч 35м, ми все ще чекаємо на перевірки авто наоглядовій ямі.
Ніхто нікуди не поспішає. Узбеки у пріоритеті. Свої – повз чергу, потім прості «свої», потім тільки ми, так у кожному вікні.
Підходячи до наших авто всі митники з почуттям розуміння запитували– спортсмени?
Усім було цікаво, Що за автомобілі, яка марка, і всі виявлялипекуче бажання посигналити на предмет:послухати, як звучить. Тількив той момент, коли ми доїхали до Таджикистану - до мене дійшло, сигналячи вони просто перевіряли придатність мого авто доексплуатації на дорогах Узбекистану.
Пройшли 375км. Розбили табір у степу серед колючок та тушканчиків.Вигляд вражає інша планета асоціація з місяцем. Висота табору184м.
гарячий проте сьогодні пісок
Аборіген
ще один
Частина 2
Коментарі13
Мені завжди подобалися твої нотатки, ще з Карелії)) Про тюнінг теж гуд! Із задоволенням піду читати далі! Удачі!
приємно, пасіп)
жду продовження стрімкої поїздки…
Тут теж згоден на всі сто! Європа від нас не втече, не така вже й велика різниця між нами та ними. А Азія- це інше! Коли і де б я ще побачив старого Хоттабича наживо, як не в Ташкенті. Натурального старого з борідкою, в смугастому халаті, поясі, чалм...
+100 Узбекистан+Такжикістан!
А мені сподобався звіт) Дуже яскраво ілюструє, де можна їхати, а де ні, і чого чекати) І приємно, чорт забирай, що читаєш звіт земляків)
Пасіп, але це тільки початок)
Круто прокотилися, тільки напрямок неправильний вибрали, треба до Європи їхати)
Гарік, дякую що уважно ставишся до напрямів які я вибираю, але змушений з тобою не погодиться. Що такого я побачу в європейській природі та менталітеті, чого не зможу побачити не виїжджаючи за межі міста?)
Як все знайоме. Їздив приблизно в тих краях ще в 90-му році на Камазі ... Кордонів ще не було, а пейзаж той же. Вражень набрався на все життя. П.С. Зараз так на батьківщину, в Донбас, через кордон переїжджаю, як чужинець... Соромно і гидко.
на жаль, в самостійності наших держ. є мінуси - це один з них.
Ти правий. А в Казахстані та Узбекистані і в той час без хабара не проїжджали, система така. Я ще дивувався- кожен даішник норовив одразу мені руку потиснути.)))) Потім курив, та просто бачив як місцеві при такому рукостисканні. віртуозно денюжку пер...
Ти маєш рацію, мене теж шокувала дана обставина з подачею руки не знайомому чол. Проте ніяких таємних умислів виявляється не простежувалося. Люди просто інакше, не звично для нас привітно ставляться до гостей. До речі на зворотному шляху стався цікав...