Іссик-Куль — кристальна прозорість, засніжені верхівки на обрії.планове обслуговування автомобілів, та й уперед, пити пиво ізасмагати. Достатня кількість пального чагарника та пісочок, доситьдрібний, щоб м'яко стелитись під наметом і в міру великий, щоб непідніматися з вітерцем і осідати на посуді. А для любителя збиратикрасиве каміння – просто киргизьке ельдорадо, так і розходилися попляжу в різні боки, вивчаючи лінію прибою на предмет скарбів, знеба, тільки невеличка змія підпливла привітатись, та зникла усвоїх справах. Абсолютно рівна гладь озера до обрію зливалася зоб'ємними загадковими хмарами, а вище зліпили своєю білизноюснігові шапки гір. Озеро ніби переходить у снігові вершини, а хмариє важливою сполучною ланкою. Досконалий ансамбль.
День 20 28.08.13 Киргизія, Іссик-Куль
Пробіг 0км. Висота табору 1620м.
День 21 29.08.13 Киргизія - Казахстан
Пробіг 330км. Висота табору 1053м. 14:06 Чаринськийканьйон
південно-східний берег Іссик-куля
За традицією дорога перед кордоном асфальтом не балує. Потрібнийнам прикордонний перехід – найсхідніший у Киргизії. Досить швидкодісталися, обидві прикордонні застави вмістилися б на футбольномуполі, та місце для турників залишилося б. Незрозуміло-хамовитеставлення на огляді – вже звична справа. Від кордону до кордонумитники немов змагаються в маразмі. Цього разу до стандартнихпроцедур додався медогляд, на сході Киргизії спалахнула бубонначума. Лікар запитав, як здоров'я, відповідаю, «добре», проходжу.Небезпечний вірус не минеться, кордон на замку! Обидві межі зайнялиблизько години. Наступна зупинка – величний і найдавнішийЧаринський каньйон. На перший погляд чарівний, немов оазис зілюстрацій у дитячій книзі, а насправді – підступний гірший зазлого чаклуна. У міру швидка річка Чарин замкнута у стрімкі стінибуро-фіолетової породи дарує життя безлічі дерев і чагарників, багато з яких занесені до червоної книги, цієї природної спорудиблизько 25 мільйонів років, ровесник американського грандканьйону.Сонце вже зникло за карнизом стін каньйону, намети стоять, ми, мило розмовляючи, бавимо час, поки закипить вода для вечері, закартковою грою. Перші, легкі пориви вітру здували карти зі столу.Нічого не віщувало лиха, ми ж практично під скелею, та ще й заповоротом, зараз усе вщухне. Різко потемніло, шум річки, змішавшисьіз свистом вітру, змінився з розміреного шепоту на надривний гомін.Враз поривом вітру сміливо стільці та пакети. Часу втрачати неможна було, ще один порив — і шукай намет у Китаї. Спроби закріпитинаші вірні похідні будинки кілочками не увінчалися успіхом, ґрунткам'янистий, глибоко коли не заб'єш, а намети вже згорнуло вбаранячий ріг, дуги тріщать, ось-ось лопнуть. Олександр спішнопереставляє пікап, щоб прикрити від вітру хоч два намети іприв'язатися до них розтяжками. Це трохи рятує ситуацію, а вітер зрвучкого перетворився на шквальний, все, що не прив'язано чизаховано на машини – відлітає. Докип'ятивши воду в машині, повечеряли чаєм та швидше в спальник. Та ще вночі видалася.
Частина 10
Коментарі8
х.з. Поки додому не повернемося)
Частина 9 прочитав)Чекаю 10ую)П.С. Поки напевно попрацюю)
гаразд, я не проти)
Але, я недовго ) А скільки всього частин планується?)
заздрю вам. ви молодці виправилися ж! ця подорож теж більш ніж в карелію?
Треба не заздрити, треба прагнути)5 країн завжди важче проїхати ніж 1 ), правила, дороги, валюта, митниці, паливо, мова і т.п.) Зате вражень ...
ну заздрю по доброму, просто поки що так, як ви не готовий, та й чадо ще маленьке щоб таке перенести))
ну почекаємо) вони ростуть швидко)) у наступних частинах будуть Самарці, вони теж з маленьким чадом і той чудово у них переносить дорогу)