Сьогодні у нас свято, день міста, міста — Одеса!
Вранці експедиція шумно розділилася, Олександр з Сергієм, рвонули вУсть-Каменогорськ за перепустками, як рекордсмени по швидкостізбору табору.А екіпаж нашої машини залишився пакувати залишкипохідного спорядження та меланхолійно снідати. Трасу, дивним чиномперетнулися з авангардом експедиції.За чашкою кави з термосаподілилися інформацією, дозволили ранкові непорозуміння, та намажорній ноті відправилися в дорогу.За сімдесят кілометрів дооз.Рахманово дорогу перегороджує шлагбаум, перевірка документівшлагбаумом асфальт закінчується, починаються алтайські гірськісерпантини. Західний алтай Знову в горах. Але кольори вже інші, більше відтінків сірого, схили, що поросли густим хвойним лісом, дорога постійно супроводжується швидкими, чистими струмками тарічками бірюзового кольору. Фарб пейзажу додає осінь, що, здається, спускається в долину з вершин гір, забарвлюючи траву і мохи у всівідтінки бордового кольору. Дивовижний контраст.
То тут, то там у кулуарах зліплять своєю білизною сніжники і яквони не тануть до вересня. Поступово швидкість впала до нудної, задорогою зовсім не дивляться, хоча трафік є. Після чергового обгонупіднімаємось на останній перед озером перевал. З ньоговідкривається шикарний краєвид на королеву Алтаю – Білуху. Надсірими хребтами височіють білі вершини найвищої гори цієї системи.Уже зовсім небагато й поринемо в таємниче та стародавнє озеро зйого цілющими джерелами. До чого було велике здивування після 70 кмогидної ґрунтовки виїхати на дорогу з ідеально підігнаної один доодного тротуарної плитки. Це територія санаторію «Рахманівськіключі». По багатому – нічого не скажеш. Дорога із сірої плиткипризводить до паркану, далі тільки пішки, охорона тут як тут –проводить до адміністратора. Тут починається вже цікавіше, якз'ясовується, все озеро знаходиться у власності санаторію і навітьпішки до нього безкоштовно не пройти, а на машині — так взагалінереально.
красиво, але дорого, і без варіантів
Альтернатива не радісна – будиночок за двісті доларів чи пошукайтедешевше у селі. Насилу перетравлюючи почуте, виїжджаємо затериторію пансіонату, та стаємо на березі струмка. Комерсанти відприроди не змогли зіпсувати враження від перебування в серціАлтаю, дрімучий ліс оточував галявину дарував затишок і спокій, ранок вечора мудріший, завтра розберемося, що з цими ключами туттвориться.
Пробіг 104км. Висота табору 1580м. 15:55 нар. Каракоба
Така дрібниця, як розвести багаття, підкинувши всього пару сухихгілок у решту з вчора, та піти вмиватися в прохолодній водідзвінкого струмка піднімає настрій на весь день. А тим більше, попереду довгоочікувані та невідомі Рохманівські ключі таоднойменне озеро із цілющими водами. Приїжджаємо до вже знайомогопаркану. Платимо встановлену винагороду за вхід (50 доларів), в цюціну входить відвідування безпосередньо озера і користуванняблагами цивілізації, дбайливо зведеними силами санаторію.> Дивитись можна, чіпати не можна, ну майже як і все інше., відприставки VIP рябило в очах Корпуси по простіше, дбайливо схованівід VIP-очей подалі. Самі джерела замуровані в лікувальні корпуси, але про них пізніше. До нашої плати входили також послугиекскурсовода, дівчину довелося трохи почекати, а потім, навпаки, намагатися не відстати, бо вона запізнювалася.
оз. Рохманово Добігши з екскурсоводом до озера, до ладу непочерпнувши нічого нового, ми залишилися наодинці з озером. Гарний, оточений горами природний скарб, отобрали його у людей дарма.Занурилися в бадьорій воді, відзнявши те, що відбувається, іскоріше до джерел, ось що справді викликало живий інтерес.Насправді виявилося, що з доступних джерел є лише невелика калюжкапро три лавки, типу дитсадкової альтанки, через яку протікає возеро слив з радонових ванн. Самі ж ванни тільки через лікаря, алекоштуватиме це мінімум 2300 тіньге за процедуру, плюс обов'язковийтрав'яний чай, тож у результаті 2500.
чорний, чорний
На запитання про душову для мандрівників, адміністратор Марина зател. Сказала, що такої послуги санаторій не надає, купуйте путівку.У повному здивуванні і, м'яко кажучи, засмучені вирушили домашин.
гусеницю їй за це!
Було бажання поспілкуватися з адміністратором, та в магазинзайти. Але не тут було. Обід. Скрізь. Нічого не працює. Не можнатак чинити з природним багатством. А як бути пішим туристам, щопроходять десятки кілометрів стежок, що важко проходять, в надіїстати табором, а впираються в паркан. Несправедливо. Тисячі роківтому утворилося це озеро, напевно не для того, щоб у двохтисячнихопинитися в клітці 49-річної оренди.
Настрій на виїзді був нижчим за плінтус, відверто було шкодавтраченого часу грошей і краще б ми шкодували, що не поїхали наключі. Виправило ситуацію яскраве сонце, що залило Білуху таалтайські пейзажі по дорозі назад, після повороту на «Австрійку» небуло і п'яти хвилин без зупинки для фото.
Північна частина Австрійки, на горизонті Білуха
Сама ж дорога виявилася страшнішою більше в інтернеті, ніжнасправді. Без проблем піднявшись на перевал, доїхали до річкиКаракоба, там зустріли сімейну пару з дитиною з Самари., поділилися цікавою та необхідною інформацією, спільне фото.Розповіли як сиділи в річці на камінні під час проходження броду.Течія сильна - зносить. Заспокоїли, що поряд відпочивають групатоваришів на шишизі, якщо щось зірвані. Сімейна пара далі в дорогу, а ми заночували прямо на березі дуже галасливої річки.
Коментарі6
классно)) а дитина у них вже не маленька, але все одно молодці! чудова розповідь, продовжуйте)))
Дуже цікава розповідь!) Якби не фото качечок, то засмутився б з приводу дикої комерції не менше вашої!)
Сімейна пара - ті ще екстремали! Ось звідки беруться такі дружини? Готові на такі поїздки?
а діти?)
))) Дітям простіше!
Дітям подітися нікуди, а ось про дружин - це так ...