Як ми на Сенсі в Буковель їздили.

Підготовка, частина 2.
Якщо цікаво, то осьось більш глобальний пост про підготовку.

Список "зробити до поїздки" виконав майже повністю. Єдине що незробив ― це комп'ютерна діагностика двигуна. Хлопці на СТОвідмовили. Мовляв, Чек не горить, мотор працює нормально, то чоголізти?
СТО цього разу вібравши спеціалізоване ― Ланоссенськомуа.Приїхав доних на Здолбунівську, щоб зробити діагностику ходової та й взагалі, щоб хлопці подивилися, наскільки мій Сенс живий.Сказали, що машинкау мене доглянута і взагалі я молодець. Ось коли підняли його напідіймачі ― засмутився... Під заміну сальник штоку вибору передач, всі сайлентблоки, задні амортизатори та центральні втулки стаба.гальмівний циліндр ― ну. Поміняли тут же.Різниця вартостізапчастини у порівнянні з деталізпуа ― 17 гривень.Супер! . Що йпланую зробити у квітні, бо у березні на гаманець важко буде, бопланую оригінальні запчастини купити. І ставити не самому, а наСТО.

Дорога туди. > Київ. Понеділок. 4:00. Вантажу все вмашину. За тиждень до подорожі наші супутники відпали, тож їхативипало вдвох. Коли складав чемода у багажник, то продумливоподякував за це. Адже речі чотирьох людей пакувати було б дуженапружено. І не факт, що без аеробоксу влізло б усе. Коли їдеш увідпустку, то Київ здається таким величезним! Я не міг дочекатися, щоб виїхати вже на житомирську трасу і трохи швидкості додати. Бо50 км/рік порожніми дорогами можна кумарити. Їдемо. Трохи встаєсонце. Дорога рівненька. У салоні тепло. Щоправда, на 120 км/рікпічка вже не гріє. Це вже потім до мене дійшло, що потрібно ставитирециркуляцію салонного повітря, а не забір з вулиці. Словом, якайфував. Після Житомира випили кави та заправились. Після Рівногопообідали. Для мене стало сюрпризом те, що Київ-Чоп майже повністюмає одну смугу. Я чекав на дві. До речі, там де дві смуги – то управій чимало ям. Маю надію, що навесні їх підлатають, бо вонивиглядали досить підло.

Ще одним сюрпризом для мене став одометр. Його показники незбігалися із дорожніми столбами! Так, на швидкості 90 вин рахував 1км як 900 м, а на 120 км/рік – як 700 метрів! Нормальне такезаощадження пробігу). За мапами всього ми проїхали 1640 км, а заодометром ― 1480. Загалом маршрут туди виглядав так.До Львова поКиїв-Чоп, далі на Франківськ Н-09, звідти на Яблуницю повз Яремчета Надвірну. Більшу частину шляху дорога майже ідеальна. Винятки ―кілометри два від Львова по Н09, де в ямах можна було занапаститимашину, та дорога Івано-Франківськ-Надвірна, де середня швидкістьвпала десь до 50 км/год. Щоправда, останній шматок обіщали у 2018році перекласти.

762 км, та ще Києвом небагато
На дорогу туди потратили близько 11 годин, з яких десь 2, 5 -3 пішлона перекуси, туалети та заправки. Витрата пального ― фантастичні6, 5 літри. Крейсерська швидкість 90-120 км/рік, 60-80 км/рік уКарпатах. По-перше, вже утомився, тому зменшивши швидкість, апо-друге, ― хотілося милуватися природою. Близько 150 км між Рівнимта Львовом за кермом була дружина, то я трохи відпочив. Не думавши, що на Сенсі можна більш-менш комфортно долати такі відстані.Виявляється - можна! Тільки остання година вже була доситьнапруженою, бо втомився. Та руки після поїздки гули, все-такивідсутність гідропідсилювача дає про себе знати. >

У Буковелі ми були вперше. Поселились у Селі Яблуниця, у садибі наддорогою, тому проблеми із заїздом машини не було. Будьте уважні, коли їдете до Карпат зимою! Не до кожного готелю чи садибі можназаїхати на пузотері, уточнюйте якість під'їзду заздалегідь! Зранкуя пішов до машини, яка підготувала мені сюрприз. Сенс взявши ― і незавівся! І з другої спроби. І з третьої. Я чекав чогось такого, бовночі були карпатські -20, тому спокійно знявши аккум та відніс докотельні, грітись. Ми собі спокійно позавтракали, зібралися. За цейчас аккум нагрівся, та й машина також, бо вийшло досить яскравесонечко. Спокійно завелися та поїхали кататись. Далі пару порадлижникам, які ще не були у Буковелі. Нова дорога трохи гірша, застару, але там значно менше машин і немає затору. Нова це та, щовище в горах. На карті вона далі від Києва. Мимо вказівника«Буковель-праворуч» важко проїхати. Там же, на повороті гарнийпрокат. Ми брали спорядження категорії «Стандарт» за 150 грн/добу.Ліжі були доглянуті на гарно відточені, тому цей прокат рекомендуювсім. У Буковелі їдьте на Паркінг 2. Вказівники є. Звідти зручноспускатися до витягів 7 та 2, вареничної та магазинчиків. І, щоважливіше, на стоянку після катання не треба йти пішки, можназ'їхати до неї одразу з гори. Паркінг платний, 50 грн/день.

Ліжі = любов
Наступного дня незважаючи на ночівлю акумулятора в котельні, Сенстакож не завівся. Стартер маслає, але двигун не підхоплює. Такевраження, що або паливо не йде, або іскри немає. Ось тут янапружився, бо свічки та дроти відносно нові, та й форсунки від-отпочистивши. Згадавши про продування ― коли натискаєш педаль газу докінця та крутиш стартер. Спробував, вже на 2 чи 3 секунди цієїоперації мотор підхопив. Відразу відпустивши педаль та ключ, щоб небуло стрибка обертів. Надалі після нічного простою машину мігзавести тільки так. Зараз, коли морози відступили, Сенс зновузаводиться. Як молодий. Цікаво, що це було. Може, у когось є ідеї? Повернення. На сенсі у горах важкувато. Підйоми йому долативажкувато, навіть на знижених передачах. А на спусках від ревумотору при гальмуванні двигуном у мене волосся на спині ворушилося.Ні, кримінально я його не розкручував, але ж ви знаєте, які тихіголоси у наших машинок. Особливо у тих, які не балованішумоізоляцією.
Карпатська краса. Ще й зі снігом поталанило. Каталися-каталися, тай додому їхати. Ранок останнього дня зустрів нас веселимснігопадом, так що аж їхати страшно було. Але треба. Загалом заперші 3 години та 150 км дороги снігопад та яскраве сонцезмінювалися 5 разів. Дорогою заїхали в Яремче, на сувенірний базар.Поки гуляли ― снігопад так посилився, що я з імпровізованої стоянкиледве на трасу виїхав. Ще і якийсь дурник на Лексусі так чудовоздавав заднім ходом, що мою машину побачивши лише коли вперся в неїбампером. Тачки цілі, тому я лише матюкнувся, він вибачився, потисли руки та й розбіглися собі. Виїжджаючи з Надвірноїпомилилися поворотом. Загалом, за годину зворотного мандрівки митак робили 4 рази. Що ж, експеримент «доїдь додому виключно завказівниками» майже провалився. Але ми таким чином потрапили не наН-09, а на регіональну дорогу 0906, що також веде до Франківська.Вирішив ризикнути ― та не прогадав! Покриття просто ідеальне аж доміської кільцевої. Машин мало. Ще й посипана добряче, томуснігопаду майже не відчувалися.
Злякався, коли побачивши. Вже вдома почув, що можна їхати черезТернопіль та Дубно, мов трасу там відремонтували, а такий шлях на150 км коротший. Що ж, можливо, наступного року поекспериментуємо.А цього разу їхали тим шляхом, у якому були впевнені.
Погодні умови не дуже радували, ще й телефонні дзвінки з новинамипро київський сніговий апокаліпсис настрою не додавали. Та доЖитомира їхали більш-менш впевнено, у режимі 80-110. Тричі обганялиякогось львівського дурника на шкоді. Чому дурника? Пояснюю. Їдесобі він 80. Я обганяю. Бачу, він прискорюється, обганяє мене, проїжджає далі та знову скидає до 80. Я його наздоганяю знову.Ситуація повторюється. Коли виїхали на двосмугову, довелося йоговипереджати втретє. Тут йому щось вдарило в голову, і він їхав зімною паралельно десь до 120 км/год, потім показавши великий палець, посміхнувся та відстав. Ну і я скинувши, бо погода зновупогіршилась.
Житомирська кільцева зустріла нас чим би ви думали? Черговимснігопадом! Тільки вже було темно. Видимість ― відповідна. Й дорогупочала хапати легка ожеледиця. Тому я прилаштувався за фурою таїхав собі 50 км/рік за нею. І не зря, бо хвилин за 15 побачившиіншу фару, тепер уже догори колесами у кюветі. Нічого, думаю, головне до житомирської перетерпіти, а там уже розженусь. Ага, зараз. На красивій, чотирисмуговій трасі легка ожеледиця стала нетакою й легкою. Ще й вітер додався. Як тільки швидкість зросталахоча б до 50 км/год - машину починало немилосердно кидати зісторони в бік. Ще й кілограми льоду в арках ефективності керуваннюта гальмуванню аж ніяк не додавали. Загалом, через погоду, шляхдодому збільшився з 11 до 13 години. І останні три були дуже важкі.А й на середній витраті горючого зворотна подорож позначилася ненайкращим чином. Всього на 1640 км пішло 135 л бензину, або 8, 2 на100 км. Наче й не мало, але й не критично. Все одно вийшло недорожче ніж потягом. А вражень та зручності ― у тисячу разівбільше.

Дякую, що прочитали. Ставте лайк, пишіть коментарі. Бажаю всімцікавих та яскравих мандрівок! PS:Я який же я був щасливий, щовстановивши нову проводку на фарі! З ближнім світлом нарешті їхатикомфортно! А далекий ― то взагалі пісня. Тому хто сумнівається ―робіть, воно того варте.

"що встановивши нову проводку на фарі! З ближнім світлом нарештіїхати комфортно! А далекий ― то взагалі пісня. Тому хтосумнівається ― робіть, воно того варте.
"що встановивши нову проводку на фарі! З ближнім світлом нарештіїхати комфортно! А далекий ― то взагалі пісня. Тому хтосумнівається ― робіть, воно того варте.