Трохи фоток з відпочинку - 3 частина

Іпатієвський літопис у 1146 році згадує про Меджибож, як про центроднієї з прикордонних волостей Київського князівства. Місто (а цебуло тоді таки місто) знаходилося березі річки Південний Буг привпадінні в нього північного притоку Бужка.Звідси й пішла назваМеджибожа — між Бугами. Святославу Всеволодовичу, князюЧернігівському, то Ростиславу Юрійовичу, сину Юрія Долгорукова, тоЯрославу Інгваревичу, князю Луцькому., про яку розповідаєГалицько-Волинська літопис.Ця загадкова земля, історія якої досі невивчена, виникла у верхів'ях річок Південний Буг та Случ, на межіВолині та Поділлі. Вели самостійну політику щодоГалицько-Волинського князівства, підтримуючи галицькихбояр-сепаратистів у боротьбі з Данилом Галицьким. Союз болохівськихкнязів з татарами не по-дитячому діяв на нерви Данилу, проте, болохівським правителям цей союз з Ордою дозволив уберегти міставід руйнування, обмежившись виплатою невеликої данини зерном. Уборотьбі Данила Галицького з татарами у 1264 та 1259 pp. Більшістьміст Болохівської землі було знищено, і життя на них більше невідновилося. У 1254 році Меджибіж був узятий нападом воєводоюДіонісієм Павловичем під час війни Данила Галицького проти татар. Зтого часу літопис про місто замовчує. І лише через сто років, післяперемоги литовців над татарами на Синіх Водах у 1362 році, литовський князь Ольгерд презентував Поділля своїм племешамКоріатовичам, які за допомогою місцевих "отаманів" вибудовують новікам'яні фортеці. У списках цих замків згадано і Меджибіж, якийзнову виконує роль форпосту на кордоні Великого князівстваЛитовського та Орди. Після Унії Польщі та Литви у 1385 роціМеджибіж стає королівським замком. Візити татар до Поділля в 1453, 1506, 1516, 1566 роках весело завершувалися отриманням прочуханапід його стінами., володарю цілого абзацу всіляких титулів -воєвода російська, великий гетьман коронний, галицький староста іколомийський. З того часу майже двісті років Меджибожем володілиСенявські. Цей шляхетський рід російських воєвод був ініціаторомбудівництва таких замків як Меджибож, Зіньків, Сатанів. У 1593 р.власник Меджибожа Адам-Ієронім Сенявський отримав для містечкаМагдебурське право. У XVI-XVII ст.Меджибіж став одним із найбільшнаселених міст південного сходу Польщі. Тут мешкали українці, поляки, євреї, греки, вірмени, німці. Неподалік один від одногостояли синагога, православна церква та костел. У XVII-XVIII ст. УМеджибожі жив найбільший єврейський мудрець, засновник хасидизмунар. Ісроель Баал Шем Тов (беШТ) У 1848 р. Меджибізький замок булопередано військовому відомству і перебудовано в модному тодіромантичному стилі. Його кілька разів відвідував імператор, у замкубули обладнані особливі царські покої. У 1912 році ставсяанекдотичний випадок — спроба перейменувати Меджибіж на… Бородіно! А Бородіно, напевно, довелося б назвати Меджибожем… Як там ОстапБендер розповідав: "нові Васюки автоматично перейменують на Москву, Москву — на Старі Васюки")))

1962 рік — Меджибіж втратив статус районного центру.

На сьогодні — похмуре село, про колишню велич якого все ще нагадуєколись неприступний замок та масові заїзди євреїв на могилуБеШТа.

Церква