Історія про 2 смуги на машинах

Тільки так…
Це дуже стара історія. Ж давня, як сам автомобільний спорт. Удалекі довоєнні часи статистику мало цікавили прізвища пілотів, тимбільше, що багато багатих синів виступали в гонках підпсевдонімами. Країни, а не пілоти.Тому кожній країні був присвоєнийвласний "перегоновий колір". Італійська гоночна машина повинна булабути червоною. Французька - блакитна. МакЛарену, який бувновозеландцем) Німці — білі (відома історія, коли вони не моглипройти контрольне зважування та обдерли свої білі машини до металу, після чого назавжди так і залишилися "срібними Стрілами").
>

А будь-яка американська гоночна машина могла бути будь-якогокольору, але з нанесеними двома широкими білими смугами черезкапот, дах та багажник. Тому Крайслер просто "впав в історію", колипоказував публіці свій заряджений Вайпер. З такими ж смужкаминосилися колись і Шелбі Кобра, і Форд Мустанг, і ГТ40, і швидкіПонтіаки. Тому дві смужки на Гольфі або Мітсубісі виглядають "подвійною осьовою", а на будь-якому американці — даниноютрадицією. Так само, як знаменитий колір British Racing Green, якого немає в жодному каталозі. Просто будь-який зелений колір набританській машині - це "британський Зелений Гоночний". Незалежновід відтінків.