3200 км за 48 годин або Залізні дупи

Встало в друга Storchak Питання про перевезення речейродичам під Пітер. Думали рушити на ЕДшке але прикинувши кількістьречей зрозуміли, що треба щось з більш містким багажником. Булоприйнято рішення їхати на його ВАЗ 2112. Викинули заднє сидінняпочали завантажувати речі.Метод завантаження був схожий на шафутільки речі не висіли на вішалках а лежали горизонтально.Тобтосумки ми практично не використовували-так більше влізе. Що згардероба))))А ля негритянський наркодилер

Увечері п'ятниці після роботи ми вирушили в дорогу.Україноюпроїхали без особливих пригод та й нічого не фоткали так як пейзажівже набридли/ та й київську трасу знаємо напам'ять.О дванадцятійночі ми були на кордоні, митний контроль сильно затягнувся особливоколи митник білорусії відкрив наш багажник, його це трохи ввело вступор, спочатку він хотів усе переважувати, бо ввозити можна лишепо 50 кг на людину, але добре що попалася нормальна людина, за щоїй велике спасибі. І зрештою проїхали паперами як порожні.АБСОЛЮТНО БЕЗКОШТОВНО.
У Білорусії були під ранок, починало світати заїхавши на заправку ізаливши бензин вже за нормальною ціною ми рушили далі, проїхавшиГомель. Ми почали пошук містечка де можна пропустити по стаканчикукави, але на відміну від України в Білорусії немає бабусь, що всюдистоять, з кавою. Зрештою доїхали до першої заправки. Де дякуювеличезне мужичку який поміняв нам російські рублі на білоруські, так як за російські рублі там можна купити тільки бензин. Звичайно, сотні тисяч звучать якось незвично після наших сотень гривень. Мивперше у своєму житті відвалили за дві кави та чай 30000 рублів))))Взагалі Білорусія дуже вразила своєю чистотою та порядком. Навколовсе чисто, пофарбовано та доглянуто. Дуже порадувала культураводіння. Всі машини поголовно дотримуються швидкісного режимунезалежно від часу доби та наявності камер. Причому дорога постівДАІ немає взагалі. Дуже сподобалося як машини, що йдуть попереду, починають виїжджати на узбіччя щоб поступитися тобі дорогу, тількипомітивши тебе в дзеркалі. Коротше від Білорусії залишилися тількидобрі враження. Заїхали в Росію і почалося насамперед на кордонінас змусили зробити медичну страховку, у зв'язку з епідемієюсвинської чуми, я казав що я заїжджаю на вісім годин і я не маю впланах їсти свинину і заражатись чумою, але це не переконаломитника і ми побрели робити страховку. Страховка вийшла 1800 рублівна двох це близько 700 грн. Заодно купили МТСівський пакет, щоб бувдоступ до Інтернету. Покриття у МТС у Росії я скажу так собі. І тутпочалися гойдалки з прикордонним ДАІшником за тонування.Він сказавщо б ми відклеювали плівку з переднього скла, на що ми послалися натехрегламент, де вказали пункт, в якому написано, що цей регламентне поширюється на автомобілі на тимчасовому ввезенні. Це його тежне переконало, але нас він відпустив. І за 2 км на нас уже чекавДАІшник на посту від якого ми не змогли відмазатися. Суперечкипроходили 1.5 години. Дійшло до зняття номерів, але в результатівсе-таки ми зняли плівку з переднього скла. Плюс довелося від гріхаподалі відключити ксенон та поставити звичайні лампочки. Урезультаті пригод більше не було. Нас ніхто не гальмував і миспокійно під дощем доїхали до Пітера. Через 7 годин ми вирушили узворотний бік. Зворотня дорога пройшла взагалі без будь-яких подійі о 10 годині вечора у Неділю ми були вдома)) Підсумок у Білорусіта Росії:1. Дороги краще, 2. Бензин дешевше, 3. На все інше цінивище, 4. Для українців які говорили що за довіркою не можнавиїхати- Відповідаємо МОЖНО.5. Російські даішники злі. Деякі навітьказали що нам ще треба зробити російське ОСАЦВ, а про гріну картувони взагалі нічого не знають)))))
Респект двенашці яка за 3000 км не доставила взагалі ніяких проблем+ дуже порадувала витрата 5.7 літра на сотню. Втім ось такапоїздочка вийшла.

Гомель

Ну і наостанок наша нагорода за здійснений шлях Білоруськепивко