Світ не без добрих людей!

Одразу скажу — у багато, до машини цей запис має мало відношення.Проста історія про розсіяного балбеса (це я) і уважних і небайдужихлюдей, які виявили шляхетність і людяність по відношенню до чужимречам.
Берковецькій, скупився, завантажив усе в машину, постояв щепокурив, сів і поїхав.Хвилин через п'ять дзвінок на мобільний -дивлюся на номер - не знаю такого.Перша думка - замовники ****.Чоловічий голос запитує, чи не був я в ашані пару хвилин тому...Закралася думка:невже я щось накоїв і поїхав... А ні, кажутьзнайшли мою сумочку, з документами, гаманцем... А там права, техпаспорт на мою ластівку і техпаспорт на машину тестя, сказали, щоб я їхав назад, занервував я трохи — документи хоч би залишилися, з грошима попрощався. Розвернувся і назад. Приїхав - нікого на томумісці немає, передзвонив - сказали, що через пару хвилин підійдуть.Справді, підійшли до сусідньої машини чоловік з жінкою, на виглядроків 30-35, склали свої речі і підходять до мене. Та сумки своєїне бачу! Запитують моє ПІБ, дату народження та інші дані, якізнайшли у документах. Я все підтвердив і жінка дістала зі своєїсумки мою. Я їм одразу тисячу слів подяки, я їм даю гроші (100грн., те, що в кишені залишилося), а вони відмовляються брати, мовляв їм чужого не треба. Ледве умовив взяти (мені вони набагатобільше зекономили), ще раз подякував і вони поїхали. Я ж зітхнув звеликим полегшенням, сів у машину, заглянув у сумку всі документина місці, гроші теж. Сів, запалив і давай роздумувати як вонизнайшли мій номер. Виявилося все досить просто — в гаманці булокілька моїх робочих візиток з номером телефону. Яка мораль? ! Требабути мені уважнішими. А ці людям на сріблястому Ланосі величезнелюдське спасибі і респект за те, що не виявилися байдужими, неполінувалися знайти мій телефон і передзвонити. Добрих людей! Іхороших людей набагато більше!

Всім Добра!