Як ми на 3 дні в полі застрягли.

Історія бере свій початок восени 2014 року. За дуже хорошою ціноюбув замовлений готель у Болгарії. І нас очікувало десятиденнекатання.
Виїзд був запланований на 29.12.14. Розрахунком, що дорогу з Одесидо Банско ми подолаємо менш ніж за добу.
Так ось, Одесу почало заносити снігом, поки що трохи, 28.12.
> Речі були упаковані в машину з вечора, тому коли я спустився впаркінг за машиною, ще не встиг оцінити всю красу погоднихумов.
Як на зло перестала горіти одна з ксенонових лампочок. Вирішивїхати так. Виїхали ми з паркування… І тут почалося. На Ніссані безпроблем проїхали все місто за друзями. Поїхали.
Тоді я вперше зіткнувся з тим, що дизельний двигун погано грієтьсяі швидко остигає.
У машині грає радіо 105, 3.
Поступово висунулися у напрямку м. Рені до кордону.
На трасу виїхали о 10 ранку. Проїхали КП, дільниця Молдови. Снігвалить дуже "впевнено".
Скло чисте тільки якщо їхати понад 70. Але на такій швидкостіпросто нічого не видно. (((
І ще виявилося, що я не був морально готовий до таких змін погоди ібанально забув заправитися.) На парах, коли по БК залишалося 0 км.Ми таки доїхали до заправки Повний бак і ... Через кількакілометрів по радіо пройшла інформація, що всі виїзди з містазакриті. Нікого не випускають. А ми значить проїхали. Через кількакілометрів стали в чергу за фурами, вони намагалися штурмуватипідйом, їхали дуже повільно, намагався обігнати, але виявилося, щовсі смуги зайняті любителями літньої гуми, стояли як легковімашини, так повнопривідні. Цю пробічку )
Час уже наближався до години дня.Всього було пройдено 50кілометрів.
Начебто дорога порожня.Можна їхати.Але не тут то було. Намагалисявиїхати на зустрічку, або те місце, де вона повинна бути. Машини вхаотичному порядку повисли на кучугурі. Поступово зупинилися всі.Їхати просто нікуди. Глибина снігу на трасі була вищою ніж поколіно.
Варто. Сніг мете. Захотілося до туалету. А ніде (((( І диво, крізьхуртовину на узбіччі розглянули радянського зразка бетонну зупинку.Там має бути туалет типу "очко".)) Але вийти з машини виявилосянепросто. Вітер був такої сили, що відкрити двері було майженеможливо.Довелося розвертати машину боком і ходити по черзі. Правасторона та ліва сторона. )
Походи в туалет тільки в повному лижному спорядженні))) інакше невидно куди йти. Відразу не вохотіло бажання робити фотки
Через кілька годин стало ясно, що ми вже нікуди не їдемо. Булоухвалено рішення розвертатися та їхати до Одеси. Я одягнув ланцюги, розвернувся та . . . Мало не впав із траси в поле. Ситуація булатака, що не видно краю дороги, а поле нижче на метр., їжа, алкоголь і повний бак Не пропадемо.
Починає темніти.Дозвонитися в МНС нереально.Мобілі працюють черезраз.Машин навколо багато, значить про нас точно не забудуть.І тут знашої "пробки" хтось -то додзвонився на радіо.Виявляється щорейсові автобуси, що їхали, залишилися майже без палива.У людейнемає з собою їжі і т.Д.
А робити нічого. Треба чекати.
Близько 21 години в далечині з'явилося помаранчеве чияння! »Мигалки! » Їде якийсь трактор.
Такі так.Приїхав не один трактор, а дві одиниці техніки. Проїздутехніки.
Народ у пробці пожвавився.Почали розштовхувати.
Билд цікавий момент, коли штовхали сівшу переді мною Ауді А6.Уп'ятеро не могли зрушити машину з місця. І раптом, відкриваєтьсявікно водія і водила каже: "одну хвилину". З пасажирських дверейвиходять 4 чоловіки до 35 років і щільної статури. Відходять убік, закурюють… А водій кричить давай штовхай! Зараз піде. Я від такогоповороту подій був злегка в шоці, а решта, хто штовхав, застосувавши стародавній набір виразів, охарактеризували батьківцього кадру, його самого відкрили таємницю сексуальної орієнтаціїйого та його пасажирів. При цьому видно так розгнівалися, щозаштовхали Ауді в кучугуру.
І тут з нашою машиною зрівнявся грейдер. І застряг. І рівноутрамбовують снігом наші грейдери.На зустріч стоять засмучені тим, що їм треба пропустити всю багатокілометрову пробку і такожзатрамбовані снігом. Зупинилася техніка за кілька кілометрів нароздоріжжі доріг Одеса-Б.Дністровський-Сарата.У населеному пунктіМонаші.
Там ми провели незабутню ніч у машині, зустріли світанок, обідтощо.Весь цей час двигун не виключався.
Пощастило, що сніг уже не падав… Про те, що було вчора нагадувалилише метрові кучугури та висота колії.
Так ось виявилося, що рятувальна операція завершилася в моментзбору всіх машин та автобусів, а їх було близько 400, на великомуперехресті. Але поряд була заправка з невеликим магазинчиком.
Тієї ночі, я зрозумів, що на дорозі порожня пластикова пляшка дужецінується. )))
Поступово зникла техніка і все. . . Вже було ясно, що не проїхатисамим. І назад повернутись теж неможливо. Десь перемети непочистили, іншою дорогою люди кинули машини і пішли пішки. Дорогиназад не було.
Нам добре. Чай, кава, їжа, віскі. Начебто заснули. Аж раптомдівчатка помітили рядок якийсь рух. Це була черга. Але що можутьпродавати тут і в такий час? Розвідка показала, що продаютьковбасу, м'ясо, всякі копчені. Виявилося, люди їхали на Привоз і недоїхали. Ну, не пропадати ж добру. І все розлетілося за дужедемократичними цінами. Повний Спрінтер ковбаси розпродали хвилин за30.
Поїдали випили та лягли спати сидячи. Багажник завалений речами та4 особи в машині. Кожні дві години доводилося прокидатися івключати кнопку підігріву двигуна. Далі був другий день. . .