Як ми 18 низькопрофільні по снігу штовхали)))))

Як завжди в грудні несподівано випав сніг у Києві. Прям реально дохрону і реально несподівано. Вранці, бадьоро виповзши з кучугури, ярушив на роботу, вже передчуваючи тривалу поїздку. ... Акуел! О 8-30ранку в улюбленій столиці - 10 БАЛОВ! Усім напевно, хотілося відчутиперший сніг... За кермом.Мапа навігатора рясніла значками "дТП", "дТП". За пару годин доповз до офісу! В офісі краси - майже нікогонемає :) Таке відчуття, що всі хором вирушили на організацію .. ..Пробок ... До обіду пристрасті вщухли, і нічого особливого невідбувалося.Ввечері, виїхавши заздалегідь пізніше, я все ж такипримудрився їхати додому більше години. Кузовник (млинець, у мене жє ще одна машина :)), і каже, мовляв терміново приїдь — заберижИпа! Він (жИп) вже готовий, і ввечері в гараж заганяють іншу тачкуна ремонт! вікном почалася така хуртовина, що змусило мене згадати- жИп-то на 18-х відверто літніх, низькопрофільних ковзанках! Ілише ЗАДНІЙ привід! Передзвонюю, кажу, мовляв навряд чи зможунавіть виїхати на ній (сніга сантиметрів 20 навалило! і продовжуєвалити). Він каже, нічого, якось доштовхаємо (я живу за кілометрвід нього). Розуміючи, що снігопад посилюється, дзвоню коханійдружині та прошу дістати лижні костюми :), вона каже «чи не ранокататися? . У двох словах пояснюю їй суть майбутнього подвигу! Вона, як справжня жінка, гордо зустрічає мене у теплому халаті! (жінки, млинець з їхньою логікою) і авторитетно заявляє, що в такухуртовину за кермо не сяде взагалі! Взявши в оберемок лижнийкостюм/дружину і пару бутербродів, дружною сім'єю вирушаємо зажиттям. Доповзли майже бадьоро і бачимо. . . Стоїть наша ЖертваТюнінга, прогріває моторчик :) аж у серці кольнуло, скучив я зажипом :).
І тут почалося. . . Забув сказати, що жив без грубки, без фар, безпередніх ґрат і крісел. Ну, та хрін з ними, з забобонами. Стрибаю вхолодний салон (пічки-то немає :)) і намагаюся рушити. З гаражівиїхав бадьоро і став... Повністю. Лобовуха замерзла, мороз мляЧервоний ніс, двірники просто так мотаються. Ну, гадаю, почалося.Почалося! Вітек (кузовник) так хотів виштовхати мене з життямдодому, що уперся як БелАЗ і почав штовхати :) Проштовхав метрів 15і його одна кінська сила видихнулася. Почали штовхати вдвох (закермом сидіти без толку). . . Проштовхали ще метрів 50! Пробувалиїхати, виходить хрінова. Поки до землі сніг не проплавить, не їдені хріну. Моя ненаглядна крадеться за нами за кермом, моргає намдалеким світлом і регоче ) Бабуля, що проходить повз, заявила нам, що ми «херней страждаємо» - прив'язали б цю машину до іншої (наякій кохана їде слідом) і тягнули б додому :) Ми свідомо не сталипосвячувати бабусю в ТАЄМНИЦІ конструкції Жертви Тюнінгу, і в те, що жип просто нема за що зачепити (тюнінх, мля) Спідниці бамперівне пристосовані для буксирування :).
Через 40 хвилин штовхання/відкопування/прогазовки (хоча рикаючийпрямоток ДУЖЕ радував перші 5 хвилин, а потім почала гудіти голова– штовхати-то доводилося ззаду :)) у нас скінчився БЕНЗИН! Відсцуко, радісно вигукнув Вітя, — хоч відпочинемо трохи і збігаємо затонкою шлангою, щоб злити літрів 10 бензину з другої машини! Урезультаті брудні (під снігом місцями була відмінна грязюка), мокрі (в основному Вітек, я ж у лижному костюмі :)) виштовхали на пряму, рівну, добре асфальтовану дорогу. Я стрибнув за кермо, Вітька вдалопідштовхнув і жив поїхав! !! Точніше поповз! Я ввімкнув габарити (точніше неонове підсвічування радіатора і бампера) і проповз на1-ій швидкості цілий кілометр, благо було дуже пізно і ми незустріли жодної зустрічки, т.К. Жип постійно кидало з боку на бік.Позаду їхала кохана, підсвічувала дорогу фарами. Приповз додому, всією родиною заштовхали жив на вуличний газон (хвилин за 20 :)) іпогнали спати! Я все ж таки не витримав і вирішив зробити паруфоток :)
Загалом, не варто випробовувати долю на низькопрофільній літнійгумі на 18-му радіусі і в 20-ти сантиметровий сніг! Хоча такарозвага теж дуже корисна.
PS Потрібно Вітьці притягнути ящик пивка; ) за героїзм, якдумаєте?