Дніпро - Угорщина - Хорватія - Словенія - Дніпро

**/
Завжди мріяв подорожувати машиною. Раптом надходить пропозиціязібратися і поїхати. Без конкретного маршруту, без конкретнихкраїн) Просто, куди доїдемо. Карті, куди б ми хотіли потрапити і…поїхали)) Перед цим вечором я починаю старанно знімати тонування зпереднього скла, тому що штраф у 90 євро мене не дуженадихає) Убив на всю цю справу близько 2-3 годин) Не встигли мивід'їхати і 200 км від будинку, як почалися пригоди, але це вже проіншу машину... А в моїй додалося двоє пасажирів)) Гаразд, несуть.
Перший привал був у самому Львові. Вже на кордоні.Кілька годин (аточніше, десь 4-5) і ми в Угорщині, прямуємо на Будапешт.
Для мене це була перша поїздка Європою. Не треба)) Трохи незвичнобуло платити за проїзд)) Віньєтка, матриця чи якось ще називають цюхрень — це те, що нам сказали митники придбати на найближчійзаправці. Гаразд, поїхали) красивий вночі. Заїхали до нього ми вжепізно ввечері і ні секунди не пошкодували про це, заселилися доготелю*** — готель у Європі не може коштувати 15 євро за двоміснийномер) З позитивного для мене в цьому номері - я знайшов ящірку нашторі))) Це було смішно) Я вже мовчу про ліжка, карниз та загальнийбалкон на весь поверх, пересуваючись яким можна заглядати у всіномери… Гаразд, проїхали) )

Закинувши шмотки в той "готель" ми погнали колесити нічним містом, мостами, набережною, центром у пошуках кращих видів)
На рахунок їжі, а точніше, розмірів порцій ... Там де сказано, щопорція для двох - це не так, вона на 5-6 дорослих мужиків))) Уцьому ми переконалися в крутому пабі "горіхи на підлогу", він же"for sale pub")
Добре, повернемося до цікавого — ціни на бензин/газ. За літрбензину вам доведеться віддати трохи більше одного євро, всередньому. Газ — у районі 1$ за літр.
Ранок у Будапешті, штраф під двірником за паркування на 14000форинтів. - близько 1400 грн. (хз, за ​​що, стояв красиво, порозмітці, нікому не заважав, може її десь оплачувати треба було…але не важливо) сніданок і… ми їдемо вже до Хорватії)) Вирішили, щоварто заїхати до Загреба, а потім уже рухатися у бік моря.Першого разу в житті я бачив таку спокійну столицю. Тихий центрміста… Таке враження, що там усі один одного знають, жодноїметушні. Тільки у затишних кафе на вулиці сидять люди, п'ють виночи пиво, сміються, розмовляють.
Знайшли неподалік центру місце, звідки хотіли вирушити вже пішки, погуляти центральною площею. І тут почалося)) Тут машину не ставтебудь ласка, звідси приберіть, тут місце для інваліда і т.Д.)Виявляється, найближчий підземний паркінг знаходиться в кілометрі, гаразд, зробимо) Ціни на паркування більш-менш адекватні)
< /p>

***З паркуванням по Європі скрізь великі проблеми… Я цезрозумів, коли в одному з міст я поставив машину десь за 3-4 км відквартири, т.К. Це був єдиний паркінг, де було вільно… Обід, щоплавно переходить на вечерю в столиці, і ми шукаємо житло. Знайшлина букінгу шикарний будинок у потрібному напрямку (а шлях далі митримаємо на Плітвицькі озера), вартістю 65 ye. І наступна ніч ушикарних умовах)) До речі, як виявилося в ході поїздки — це булонайдешевше житло в Хорватії, яке ми змогли орендувати. Коли мипід'їжджали до озер, а ми це зрозуміли відразу, що ми вже недалеко, за кількістю залишених машин на узбіччі)) ми вчинили таксамо) Дивно, але штраф нам не приклеїли, хоча майже на кожніймашині, що поруч стоїть, він був))) Про самі озера краще фотографійнічого не розповість.) Це щось, водоспади, колір води, скелі, ліси…
могли побувати в 5 містах... У першому прокинуться, сходити напляж, у другому — пообідати, у третьому — зупиниться погуляти, знову поринуть у море, у четвертому — вечеря та пошуки ночівлі та уп'ятому місті привал)

Хочу окремо написати про місто Врсар. Туди ми потрапили вжеближче опівночі. Це старовинне місто, яким неможливо пересуватисяавтомобілем (кільцевий односторонній рух дуже вузькими вулицями, демісцями доводилося складати дзеркала, щоб проїхати повзприпарковані на узбіччі автомобілі. Навігатор водив по колу іпостійно перераховував маршрут… Припаркувати машину просто ніде, щоб пройтись пішки, пошукати наше житло) Ми зупинилися біля шумноїкомпанії людей у ​​віці, які сиділи біля будинку, пили та сміялися)Загальною мовою жестів, жахливою англійською і за допомогоюпосмішки ми якось домовилися, що вони зв'язалися по телефону згосподарем орендованої квартири і він прийшов нас зустріти))))Сівши до мене в машину він показав дорогу, яку я б у житті незнайшов, вивантаживши речі, він допоміг мені в пошуках паркування, про яку я написав вище, в 3-4 км)) )
Прокинувшись вранці ми були в захваті. Фото з 12 по 17 саме з цьогомістечка)

Наступна країна — Словенія. Потрапляємо ми доЛюбляни. Шумно, досить брудно… Шукаємо нічліг. На ранок мимали план поїхати на озеро Блед і на Бохінь.Блед — багато людей, кафе, довкола магазини, немає місця припаркувати машину. Дивомуникнув штрафу, запитавши поліцію, чи можна залишити мою машинутут) Пару фото, пікнік з сиром, вином і оливками)) і їдемодалі.
="c1"> Бохінь зовсім не такий - немає туристів, є, деприпаркувати машину, дорога лежить уздовж красивих сіл, доглянутихгалявин, все "зачесано", начебто. Це шикарне озеро в Альпах… колірводи, риба, гори… це неймовірні відчуття пірнути в цю красу, освіжаючу воду. За годину проведену там забуваєш все… простохочеться залишитися там. Назавжди) Знайшли дуже прикольний "тирольський будиночок" (не знаю, чому ми його так прозвали) закілька десятків км від озер. Був уже пізній вечір, близько 22:00, ми виїжджаємо до готелю. Загорілася лампочка, каже, що бакпорожній) Як виявилося, у Словенії не працюють заправки після22:00, а їхати нам ще близько 40-50 км по гірській місцевості.Вирішуємо їхати, по ходу розберемося) Їхали ми в ощадливому режимі, розуміючи те, що нам ще якось треба буде повернуться. Заїхали минезрозуміло куди, по дорозі між сілами бігали олені, лисиці, зайці…Жодної машини за всю дорогу, якісь села. Але навіть там скрізьгорять ліхтарі, розмітка і жодної ями на дорозі. Відразузапропонував нам по келих пива і склав нам компанію. Після пивамовний бар'єр був повністю подоланий (а спілкувалися ми втрьохламаною англійською, російською та словенською мовами, місцямиукраїнська))))) Прокинувшись і поснідавши, заправивши повний бак мипоїхали знов у Будапешт., вечеря там та пряма дорога до нашогокордону. Наступне сильне враження я отримав уже в Україні, під часпоїздки рано вранці, близько 4-5 ранку Карпатами, гірськимисерпантинами, крізь туман. Неймовірні відчуття та види, коли ти підтуманом, то над туманом, то плавно їдеш у "молоці")

Загалом ми проїхали близько 5 тис.Км., машина поводилася дужедобре, доливав масло потроху. З неприємного — загудів ступичнийпідшипник і назад їхати було досить шумно). Дякую всім, хтопрочитав, впевнений, це не остання моя така поїздка. Будуть питання— ставте.
"доглянутих галявин, все "зачесано", начебто. Це шикарне озеро вАльпах… колір води, риба, гори… це неймовірні відчуття пірнути в цюкрасу, освіжаючу воду. За годину проведену там забуваєш все… простохочеться залишитися там. Назавжди) Знайшли дуже прикольний "тирольський будиночок" (не знаю, чому ми його так прозвали) закілька десятків км від озер. Був уже пізній вечір, близько 22:00, ми виїжджаємо до готелю. Загорілася лампочка, каже, що бакпорожній) Як виявилося, у Словенії не працюють заправки після22:00, а їхати нам ще близько 40-50 км по гірській місцевості.Вирішуємо їхати, по ходу розберемося) Їхали ми в ощадливому режимі, розуміючи те, що нам ще якось треба буде повернуться. Заїхали минезрозуміло куди, по дорозі між сілами бігали олені, лисиці, зайці…Жодної машини за всю дорогу, якісь села. Але навіть там скрізьгорять ліхтарі, розмітка і жодної ями на дорозі. Відразузапропонував нам по келих пива і склав нам компанію. Після пивамовний бар'єр був повністю подоланий (а спілкувалися ми втрьохламаною англійською, російською та словенською мовами, місцямиукраїнська))))) Прокинувшись і поснідавши, заправивши повний бак мипоїхали знов у Будапешт., вечеря там та пряма дорога до нашогокордону. Наступне сильне враження я отримав уже в Україні, під часпоїздки рано вранці, близько 4-5 ранку Карпатами, гірськимисерпантинами, крізь туман. Неймовірні відчуття та види, коли ти підтуманом, то над туманом, то плавно їдеш у "молоці")
Загалом ми проїхали близько 5 тис.Км., машина поводилася дужедобре, доливав масло потроху. З неприємного — загудів ступичнийпідшипник і назад їхати було досить шумно). Дякую всім, хтопрочитав, впевнений, це не остання моя така поїздка. Будуть питання— ставте.
"доглянутих галявин, все "зачесано", начебто. Це шикарне озеро вАльпах… колір води, риба, гори… це неймовірні відчуття пірнути в цюкрасу, освіжаючу воду. За годину проведену там забуваєш все… простохочеться залишитися там. Назавжди) Знайшли дуже прикольний "тирольський будиночок" (не знаю, чому ми його так прозвали) закілька десятків км від озер. Був уже пізній вечір, близько 22:00, ми виїжджаємо до готелю. Загорілася лампочка, каже, що бакпорожній) Як виявилося, у Словенії не працюють заправки після22:00, а їхати нам ще близько 40-50 км по гірській місцевості.Вирішуємо їхати, по ходу розберемося) Їхали ми в ощадливому режимі, розуміючи те, що нам ще якось треба буде повернуться. Заїхали минезрозуміло куди, по дорозі між сілами бігали олені, лисиці, зайці…Жодної машини за всю дорогу, якісь села. Але навіть там скрізьгорять ліхтарі, розмітка і жодної ями на дорозі. Відразузапропонував нам по келих пива і склав нам компанію. Після пивамовний бар'єр був повністю подоланий (а спілкувалися ми втрьохламаною англійською, російською та словенською мовами, місцямиукраїнська))))) Прокинувшись і поснідавши, заправивши повний бак мипоїхали знов у Будапешт., вечеря там та пряма дорога до нашогокордону. Наступне сильне враження я отримав уже в Україні, під часпоїздки рано вранці, близько 4-5 ранку Карпатами, гірськимисерпантинами, крізь туман. Неймовірні відчуття та види, коли ти підтуманом, то над туманом, то плавно їдеш у "молоці")
Загалом ми проїхали близько 5 тис.Км., машина поводилася дужедобре, доливав масло потроху. З неприємного — загудів ступичнийпідшипник і назад їхати було досить шумно). Дякую всім, хтопрочитав, впевнений, це не остання моя така поїздка. Будуть питання— ставте.
"що нам ще якось треба буде повернутись. Заїхали ми незрозумілокуди, по дорозі між сілами бігали олені, лисиці, зайці… Жодноїмашини за всю дорогу, якісь села. Але навіть там скрізь горятьліхтарі, розмітка і жодної ями на дорозі. Відразу запропонував нампо келих пива і склав нам компанію. Після пива мовний бар'єр бувповністю подоланий (а спілкувалися ми втрьох ламаною англійською, російською та словенською мовами, місцями українська)))))Прокинувшись і поснідавши, заправивши повний бак ми поїхали знов уБудапешт., вечеря там та пряма дорога до нашого кордону. Наступнесильне враження я отримав уже в Україні, під час поїздки рановранці, близько 4-5 ранку Карпатами, гірськими серпантинами, крізьтуман. Неймовірні відчуття та види, коли ти під туманом, то надтуманом, то плавно їдеш у "молоці")
Загалом ми проїхали близько 5 тис.Км., машина поводилася дужедобре, доливав масло потроху. З неприємного — загудів ступичнийпідшипник і назад їхати було досить шумно). Дякую всім, хтопрочитав, впевнений, це не остання моя така поїздка. Будуть питання— ставте.
"що нам ще якось треба буде повернутись. Заїхали ми незрозумілокуди, по дорозі між сілами бігали олені, лисиці, зайці… Жодноїмашини за всю дорогу, якісь села. Але навіть там скрізь горятьліхтарі, розмітка і жодної ями на дорозі. Відразу запропонував нампо келих пива і склав нам компанію. Після пива мовний бар'єр бувповністю подоланий (а спілкувалися ми втрьох ламаною англійською, російською та словенською мовами, місцями українська)))))Прокинувшись і поснідавши, заправивши повний бак ми поїхали знов уБудапешт., вечеря там та пряма дорога до нашого кордону. Наступнесильне враження я отримав уже в Україні, під час поїздки рановранці, близько 4-5 ранку Карпатами, гірськими серпантинами, крізьтуман. Неймовірні відчуття та види, коли ти під туманом, то надтуманом, то плавно їдеш у "молоці")
Загалом ми проїхали близько 5 тис.Км., машина поводилася дужедобре, доливав масло потроху. З неприємного — загудів ступичнийпідшипник і назад їхати було досить шумно). Дякую всім, хтопрочитав, впевнений, це не остання моя така поїздка. Будуть питання— ставте.