Маршрут вибрав інший, ніж раніше, швидше для різноманітності, ніждля чогось ще. Херсон-Миколаїв-Одеса.
Курахове-Запоріжжя — така ж роздовбана, як і була, хоча ямиподлатали місцями, а невелику ділянку в запорізькій областіперекатали на новий асфальт.
Піт- стоп на дозаправку в Запоріжжі на UPG і знову в дорогу.ДоМелітополя дорога — пісня, їдеш спокійно і із задоволенням.Йшовдобре, відігравши хвилин 30 у навігатора…
Правда після Мелітополя нарвався на 2 не дуже приємні моменти, тому враховуйте, якщо потрапите.
1) Потрапив на ремонт дороги з реверсом і світлофором.
Все б нічого, але чекати довелося дуже довго. Запустять на ділянкуЗа цей час зустрів захід сонця…
2) Викочивши з ремонтної ділянки перед В'язево — нарвався на іншиймомент.
Простоявши купу часу в очікуванні — втратив відіграш і довелосяназдоганяти знову. Але ось ділянка дороги від В'язевого до першогороздоріжжя на Нову Каховку... Давно там не катався і морально бувне готовий... Дорога — мотлох, 90-110 щоб не роздовбати підвіску іне вивалити колеса...
Вискочивши за розвилку — пішла гарна дорога і почав прискорюватись, т.К. Довелося знову відігравати втрачений час ... Далі по дорозірозповідати особливо нічого - все зазвичай, відомо і зрозуміло.Їхав сміливо, натиснувши на педаль. Ну і Вейз допомагав, сигналізуючи про ситуацію. (чим далі — тим більше переймаюся цимнавігатором; для трас поки вона мені зручніша за інших.)
До Одеси прилетів о 22.40 або близько того, що цілком меневлаштувало, хоч і не зміг додатково відіграти ще хвилин 40, якпланував на самому старті…
Наступного дня, вже 31 числа, вручив дружині букет, посадив умашину і було вирішено їхати в миколаївську область дивитися намаяк.
/>
Погода в Одесі була похмура і сіра, а Миколаїв і область порадувалитеплом і сонечком.
Хаблівський задній стоїть на лівому березі Південного Бугу ближчебіля гирла. Проскочивши Миколаїв і виїхавши з Корабельного району, покотили селами в тому напрямку. Дорога стерпна, якщо не ганяти, щоми й робили — зрештою, ми просто каталися і кайфували. Доїхавши дороздоріжжя, де асфальт йшов праворуч до лиману, а ліворуч йшлароздовбана дорога — я зрозумів, що ми близько і нам туди…Прокотивши ще кілометрів 5 по відсутній дорозі (нагадувала перегіндо Казанки з Кривого Рогу, якщо хтось застав) ми таки знайшли цечудова будова.
Подарунок XIX з'їзду ВЛКСМ. І моїй дружині заразом. )))
Довго затримуватися там не стали, але якщо будете там увечері/вночі— варто подивитися, вигляд дуже гарний, коли працює.
Потім покотили далі у бік Станіславських круч . Не доїжджаючи, скотилися на берег Дніпро-бузького лиману. Супер у кадр не потрапив— не було де поставити))) Доїхавши до Херсонського гранд-каньону, помилувалися з авто на кручі і на захід сонця над морем (виходитине стали, тому що натовпи людей, що гуляють, не особливо надихнули...) і відправилися в зворотний шлях на Одесу. Посміялися з білок ікачок і поїхали додому. А вже у вівторок я зібрався і рушив удорогу назад.
Маршрут був той самий, що й до Одеси. Перегін від М.Каховки доМелітополя пройшов уже спокійніше, хоч і знову у темряві (мабуть, був морально готовий та й не так поспішав). Ділянка ремонтупроскочила досить швидко, чекати довелося одну сигарету зневеликою. Шлях від Одеси до Курахового зайняв 9 годин з 2-мапіт-стопами на ВОГ у Херсоні та на UPG у Запоріжжі. Не гнав, непоспішав. Ще від Мелітополя почалася мряка та мокра дорога, а в бікКурахового — місцями стояли тумани. Але настрій мені це не псував, т.К. Вихідний вийшов дуже вдалим і задоволеним був не тільки я, а йдружина.
Всім добра, менше ям та сухого асфальту!
Але настрій мені це не псував, т.К. Вихідний вийшов дуже вдалим ізадоволеним був не тільки я, а й дружина.
Всім добра, менше ям та сухого асфальту!
Але настрій мені це не псував, т.К. Вихідний вийшов дуже вдалим ізадоволеним був не тільки я, а й дружина.
Всім добра, менше ям та сухого асфальту!
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.