Чому навчає DIY? Одна історія з життя.

Мені захотілося підсумувати свій, хоч і не багатий, але цікавийдосвід самостійного обслуговування власного авто, на тлі недавньоїтактильної близькості з ДВС форя.
Власне, близькість Мета — видалити клапан ЄДР і систему вторинногоповітря. Я б назвав цей період справжньою школою життя.Чого тількикоштує ритуал запуску авто:не досить просто сісти і провернути ключзапалювання, ти повинен спочатку залізти під капот, попеститиважіль паливного насоса, включити підсмоктування повітря і тількипотім намагатися завести двигун, активно працюючи педаллю газу.Цямашина змушувала мене проявляти до неї увагу.
Ластівка, яку я назвав Абсурдомобіль. Але їздити хотілося, томубуло прийнято рішення намагатися її довести до ладу. Оскільки вКиєві майстра, готового взяти в роботу жигуля за прайс, вдень звогнем не знайти, я пробував робити все самостійно. Починаючи зремонту склопідйомників і клаксона, закінчуючи ходовкою (страшнийсон власника старого авто). З перших спроб привести четвірку дотями, вона мені намагалася відкрити великі істини ремонту авто, які я впритул не бачив до останнього моменту:
— механіка не терпить поспіху та неуважності;
— самостійний ремонт можливий тільки при повному розумінніпринципів роботи механізму;
— при плануванні ремонту завжди варто сподіватися на краще, аготуватися до гіршого;
— необхідна наявність якісного інструменту.
Приклад наслідків поспіху:полінувався підкласти дерево під штокдомкрата. Потрібно було поміняти кульові. Вони можуть підвести, аце небезпечно і чревато серйозними наслідками. Були куплені кульовітрек, переглянуто пару видосів на ютубі, як їх міняти. Всепросто:відкручуєш три болти кріплення до важеля, відкручуєш болт зкульового пальця, вибиваєш палець з посадкового, ставиш нову опоруі в все в зворотній послідовності збираєш. Раз плюнути. Поїхав угараж до друга. У нього яма тільки на початку гаража, а сам гараждосить захаращений, тому єдиний варіант - заганяти тільки морду, залишаючи всю дупу на вулиці. Болти кріплення до важеля здалисядосить швидко, а гайка на пальці – ні. У мене був пальник навипадок закипілих гайок, але і він не допоміг. Тієї хвилини язрозумів, що зовсім не подбав про одну з найголовніших складових —інструмент. Я не підготувався належним чином, у мене не було жодноїподовженої головки (звичайна не діставала до гайки з-за пальця), нізнімач для кульових (найпростіший коштує 2 долари). Натомість булаболгарка. Після пари невдалих спроб зірвати гайку ріжковим ключем іодного розбитого пальця (сила, що надається важелю, легко можеперетворитися на інерцію, яка несе твою «золоту ручку» прямо назалізяку), я вирішив просто зрізати кульові і спробувати їх вибратисторони. План-капкан був свідомо провальний, я зовсім не звернувувагу на те, що кульовий кульовий має конічну форму і вибити йогоможна тільки з одного боку - боку гайки. Зрізавши кульові, янамагався 40 хвилин вибити палець кувалдою, по-факту, забиваючийого сильніше у посадкове. У результаті маємо загнану на підлогукорпусу в гараж машину на трьох колесах. Ситуація патова. Вирішилиспробувати закотити машину на трьох колесах у гараж і поїхати добатька на сто, витягати пальці з кулака. Я дістав з ями старий дисквід іншого форя і закотив жигу як єгиптянин:піддомкрачував машину, ставив диск під передню точку порога і прокочував жигу сантиметрівпо 20 вперед, потім піддомкрачував, перекочував диск у переднюточку порога і процедура повторювалася. Діаметр диска не дозволявпроїхати за раз велику дистанцію — морда дуже високозадиралася.
Ось так це виглядало.
Успішний фінал операції. Кулаком у зборі на сто до батька, де миуспішно витягли пальці з місць і я поїхав назад у гараж, ставитикулак на місце. Брудний, спітнілий і голодний, але задоволений.Чому вчить саме ця історія і чому такий досвід такий важливий? Томущо цей прецедент відкрив мені очі на мої слабкі сторони:погануорганізацію, планування та самовпевненість. Я недостатньорозібрався у пристрої поворотного кулака та способу кріпленнякульових до нього, я не подбав про наявність всього потрібногоінструменту, не подумав про необхідність плану Б. Я бувсамовпевнений і поплатився за це. З тими ж проблемами я регулярностикався на роботі і в побуті:то починав робити робочу тягу, нерозуміючи, що від мене хочуть, то будував грандіозні плани на день, не закладаючи часу на затримки. І все це були ті ж граблі, помилки, на яких я не міг навчитися. Адже вони були звичайні. Я просто звикїх робити. Але невдачі у ремонті автомобіля – екзотичний виглядпомилок. Це яскравий, емоційно насичений досвід, що дозволяєпоглянути на себе з іншого боку. Абсурдомобіль у всій красі. Череп (знайдений на березі, імовірно собаки) повішений на честь збитогособаки, через який я розклав свого першого форя 97-го року. Добра ізла, а молодій людині треба спробувати лагодити і зламати своєавто, щоб визначити межі власної некомпетентності. Це відміннапротиотрута від юнацького максималізму.

З цього чиніть свої машини самі, цінуйте свої помилки і не бійтесяїх робити.