Одним прекрасним днем зібралися ми зганяти в Полтаву, подивитисяна саме місто і по магазинах прокинутися.
Рано вранці встали, стрибнули в сонячну машинку і в дорогу. ВідКременчука спочатку не було, суцільні ями та напливи.Трохи даліпішов ремонт.І ось їдемо ми цим ремонтом, точніше не їдемо, аповзем ледве ледве.Назустріч фура.Притиснувся якомога правіше, алене врятувало.Полетів у нас гравій, цокнув по склу, як доїхали докінця ремонту, зупинився подивитися чи все нормально. Вирішив у тоймомент, що обов'язково знайду час і вилікую скельце.
І ось доїхав нарешті до майстрів.Сказали мені диво-майстри, щодобре, що приїхав.Що тріщина хоч і невелика, але може будь-якоїмиті. Розійтись.
Протерли скло, висвердлили верхній шар, задули якоюсь жижею, висушили.Результатом впринципі задоволений. .
До
До
Після
Після
Коментарі3
Вже пора міняти все в подряпинах, сам подумую про заміну. 2700. На павлова ...
Року 2 - 3 буде норм. Потім буде знову видно. Мийки, сонце, дощі, зима. Немає нічого вічного)
Я вже 3 рази так лікував свою лобовуху, живе нормально