Західна Україна, ч.8: Воєводине, Ужгород

Останні дні відпустки летять дуже швидко ... А стільки ще всьогохочеться подивитися, скрізь ще побувати треба, кудись і повернутисяще разок тягне ... А їхати ну ніяк не хочеться!
< Загалом, два дні пролетіли, але – насичено!
На один із днів у нас була запланована поїздка до комплексу«Воєводине» (с. Тур'я-Пасіка), м.Ужгород, вечеря до «Деца» уНотаря» і ще одна зустріч з драйвівчанином… Загальний пробіг задень – близько 170 км (солочин-Воєводино-Ужгород-Мукачево-Солочин).їх сайт ) – відносно новий туристичний центр, недешевий (як длянаших доходів), мажорний, я б навіть сказав :) Ми сюди їхалиподивитися, прогулятися новим парком Шенборна ( парк ), а головне –половити форель (на території комплексу цю рибу розводять) і з'їстиїї.Ловля форелі була маленькою, але дуже давньою мрією Лізи (вона, до речі, рибачка з народження) Платиш 5 грн (0, 5 Є) завудку/наживку, а виловлену рибу купуєш з розрахунку 125 грн/кг (15$) Відпускати не можна - інакше штраф. Ми думали – дай Боже хочодну зловити, години на дві рибалки розраховували – а в результатізловили 4 штучки хвилин за 10, і то це ми ще розтягувализадоволення… риба клює навіть просто на гачок, її там багато івона, мабуть, голодна. Загалом рибалка відбулася. У будь-якому разіце задоволення і позитив!
Рибу нам приготували в одному з ресторанів тут же в комплексі (зрозрахунку 5 грн за 100 грамів риби), поки ми гуляли парком. Зодного боку Ви можете сказати, що в магазині дешевше, з іншого –середня ціна в кафе/ресторанах за запечену форель – 20…25 грн/100г(2, 5…3$), а тут виходить 17, 5 грн/100г. Тож – нормально. Та й раз ужитті (тим більше у відпустці) побалуватись можна, а то й треба :)Чесно скажу:було дуже смачно! Вже наскільки я не рибалок і нерибоїд – але тепер знаю, що фореллю харчувався б кожен день :)
воєводіно
воєводіно
ловимо форельку
наш скромний улов
вхід у парк Шенборна
у парку
креативна така церква
На водоспад Воєводине не поїхали – після 18метрового Манявськогонас він якось не особливо цікавив (і знову ж таки – там поганадорога; до Ужгорода хотілося засвітло приїхати і т.П.).
По дорозі зупинилися біля такого кумедного джерела-чайничка. Водапрохолодна і дуже смачна (тут знову від душі позаздрю​​закарпатцям, що в них буквально на кожному кроці є можливістьпити чисту воду прямо з джерел). Смачна чиста вода прямо надорозі
В Ужгороді просто погуляли, т.К. Були вже не вперше тут (замоквідвідували в 2010 році:2010 рік, були й у 2012 — ще трохи фото)
Ужгород
Ужгород
недалеко від замку
вхід до Ужгородського замку
Хто буде в Ужгороді – раджу заїхати до кафе (корчма-музей) «Деца уНотаря» (вул. Гагаріна, 98) – їхній сайтик:маса задоволення! Іестетично, і смачно. Я, наприклад, не зміг встояти перед тарілочкоюбограча (така національна перша страва). Тут ми зустрілися і здрайвівцем – В'ячеславом darts-trafic (на жаль, вже було темно іфото немає):дякую за приділений час і за приємну та пізнавальну длянас, не місцевих, бесіду! Після твоїх оповідань нам ще більшезахотілося відвідати Закарпаття влітку – а то й зовсім переїхатижити у цей чудовий край :))))
Деца у Нотаря
:)
Тут все зрозуміло :)
:)
славні боби :)
:)
Afro piano. No racism :)
:)
PS:у зв'язку з обмеженням у 20 фото і чималим фотоматеріалом, щозалишився, яким хотілося б поділитися, пропоную організувати щеодну нотатку, якщо Ви, дорогі читачі, не проти… обіцяю, вона будекороткою і вже точно завершує… :)