Західна Україна, 4: Свірж-Солочин+водоспади

Отже, отримавши ударну порцію вражень, вранці п'ємо смачнульвівську каву, робимо завершальні кадри – і в дорогу:сьогодні запланом Свірзький замок (входить до «Золотої підкови Львівщини»), водоспад на річці Кам'янка і фініш у Солочині (закарпаття), всього– 290 км (львів-Свірж = 45 км, траса Н09; Свірж-Солочин – 245 поМ06).
З погодою знову не щастить:туман, похмуро, сіро Ну, гаразд, заспокоюємо себе тим, що в тумані замку виглядають ще таємничіші ізагадковіші :)
Дорога до Свірзького замку (с. Свірж Перемишлянського районуЛьвівської області) хороша, хоч і по селах, сам зАмок – на видномумісці, повз не проскочиш. XVII ст.. Вперше згадується в 1530 р.Спочатку будувався як фортеця (на оточеній озерами і болотами горіБелз), але після реконструкції XVII ст набув рис магнатськоїрезиденції, сильно постраждав під час Першої та Другої світовоївійни. > Зовні – симпатично, цілком зберігся за довгі роки, а отусередині… А всередину й не потрапиш – закрито, ніде нікого немає, я б навіть сказав – у замку «ні душі», хоча щодо замків розмови продуші мають дещо страшнуватий смисл :)
Походили навколо, пофоткали і тут – о-па, директор замка! Дядечкалюб'язно відчинив ворота і дозволив гуляти по замку скількизавгодно і де завгодно. На питання про вартість махнув рукою, помітивши, що, якщо захочемо, то можемо зробити посильний внесок укасу на утримання замку (читай – на пиво). Ми не образили.
На жаль, але всередині картина зовсім сумна:порожньо, холодно, розламано, сліди ремонту, що давно почався і відразу ж завмер…Виявилося, ще в радянські часи замок перейшов у власність Спілкиархітекторів як Будинок творчості Але реставрація так і не булазавершена:як завжди – грошей не знайшлося, ідея реалізована небула, і ось підсумок.
Замок просто порожній, нікому не потрібний. Хоча загалом – менісподобалася будівля… зробити ремонтик – і гарна дача вийде :)
Свірзький замок:похмуро
Вхід у замок
замок
в тумані…
дворик
Ознаки фортифікаційної споруди таки помітні
Їдемо далі… Попередні три роки щоразу проскакували вказівник наводоспад Кам'янка – цього разу твердо вирішили заїхати. 5 км відтраси по поганій дорозі – і чуємо шум води…
Водоспад Кам'янка на однойменній річці знаходиться на територіїНаціонального природного парку «Сколівські Бескиди». Вода з висоти7 м падає з масивних кам'яних валунів у мальовничому проломі вгірському хребті.Джерело зі смачною водою ... Думається, влітку туткрасиво:шашлички посмажити, томатного соку попити ... Але зараз вжесмеркає, а нам ще їхати і їхати. Так що пару фото на згадку – івперед…
Водоспад на річці Кам'янка
Гарна ущелина
гірська річка
Смачна вода з джерела — тільки місток перейти

>
Зупинкою на найближчі дні для нас знову буде Солочин – ну осьсподобалося, і все тут. Живемо, як і минулого разу, «У Галі» (тойже номер, ті ж тиша і спокій, та ж краса природи), і за все –прийнятні 200 грн/добу (9 $).
Фото можете глянути в цій замітціhttps://megadriver.org/p396442-zaxidna-ukrayina-c7-solocin-svaliava-mukacevo, повторюватися не буду, тим більше що ось тут у мене і переставпрацювати мій Canon 550D ... Тому далі фотки будуть так собі —прошу не лаятись :(

Відпочили з дороги, продегустували закарпатський коньячок… осьтепер відчувається, що ми у відпустці… приїхали в тишу та спокій…дісталися…

Наша скромна вечеря :)

Наступний ранок видався дощовим, але нас це не зупинило – запланом, треба подивитися на водоспад Воєводін і т.Зв. Лумшорськіводоспади, тож їдемо.
Водоспад Воєводін (с. Тур'я Поляна Перечинського р-ну) розташованийна території Державного заказника «Соколови Скелі». Назварозшифровують як «вій-водин» (виття води). Другу назву – Шипіт –він також отримав за сильний голос. Висота водоспаду - 24 м.
Спочатку дорога хороша, до форелевої ферми, міні-ГЕС Шипіт - все внормі:асфальт, облагороджуються схили ... А ось потім - як бим'якше висловитися ... Загалом, складно було пробиратися . Але мипробралися. Далі – пішки. Ідемо вздовж русла річки. Година йдемо, півтори… Зустрічаємо дядька з рушницею та вовками… Поговорили…Виявляється, ми не туди пішли і водоспад зовсім в іншій стороні :)Так, от якось не помітили позначень, буває. Розвертаємось і йдемоназад… Коротше кажучи, ще години через три ми таки дійшли… Ура…Водоспад як водоспад… не вразило…не знаю, чому :)
Але то всі дрібниці – головне, що ми тут були, бачили, фотодокази є (додаємо)

Поки що хороша дорога до водоспаду Воєводін…
Чим далі — тим гірше…
Далі — пішки… Але зовсім не в той бік, куди пішли ми :)))
не по дорозі до водоспаду - красиві пейзажі
Нарешті:водоспад Воєводін! Не дивлячись на час (на щастя, туттемніє пізніше, ніж у нас вдома), все одно хочемо побувати вЛумшорах. Селище (не більше 100 мешканців) відоме своїмилікувальними сірководневими джерелами, гарячими чанами, але для насдороге (близько 500 грн. За пару годин), якось іншим разом.Сьогодні гуляємо вздовж річки Туриця, дивимось каскади водоспадів.Далі – коротка витримка з Інтернету та кілька фото (в т.Ч.Звідти ж, т.К. В сутінках телефоном нічого до ладу сфоткати не вийшло).
З легкодоступних, більш-менш великих водоспадів – 5. Найнижчийводоспад – «Соловей». Далі вище за течією – «Буркач», «Партизан», «Переступінь», «Крутило» (детальніше читати та дивитися прошутут:www.tour.uzhgorod.ua/tran…thia/lumshory-waterfalls/)
< /
прикольний бруківка немов з рожевими пелюстками
один із численних водоспадів у Лумшорах
теж типу водоспад
Назад поверталися через Ужгород, т.К. Треба було заїхати в Мукачево- разом загальний пробіг за день становив близько 180 км.
Ввечері навіть не пам'ятаю як спати лягав - вирубалися миттєво, втомилися. Але проведеного дня ми залишилися задоволені :)