Ще скажи спасибі, що живий...

10 вересня 2015 року. Дуже гарний ранок, небо було якнамальоване…казка. Я вийшов злий на роботу і пішов на стоянку.Сідаю за кермо і вперед. Злість переростає в агресію та педаль газутиснеться все сильніше і сильніше.Хочеться всіх обігнати і ніщо непочім.Постійно шукаю просвіти для обгону і ось попереду останнійпідйом я виходжу на зустрічку обганяю Матіз і попереду ще двімашини...Газ до полика і ось попереду з'являється машина.Я тиснувдо останнього і той мужичок мабуть теж не дуже хотів щось робити...І в останню секунду я вирішую йти на його узбіччя, а він робить таксамо. Удар пішов по дотичній і раптом мене розвертає на 90 градусіві я знову вилітаю на дорогу тільки боком і лечу в Т4, якийрухається в попутному напрямку ... Кермо в бік замету ... І вдекількох см пролітаю біля нього і запарковуюся вже на своїйузбіччі.
Шок… У тій машині 4 людини, я підбіг до них… пошкодження тількикрило і бампер, люди всі цілі тільки в шоці. Машину я їм зробив безжодних. Страховок, вибачився стільки разів скільки міг. Я знаю щомені немає прощення. Швидкість була дуже велика, трупи були б 100відсотків ... (жигуль і я не пристебнутий). Все життя пролетіло водній секунді. Мені й досі дуже погано на душі. Смерть була дужеблизько, настільки близько що не віриться…
Багато всього думалося і переосмислювалося…немає місця емоціям закермом, не треба ганяти…
Думай людина ж у тебе є голова.< br/>
Всі помиляються, але за помилку на дорозі можна дуже дорогозаплатити.
Я себе пробачити не можу.