Особлива історія.

Трохи більше року я їздив рідним містом на маршрутках, тролейбусах, автобусах і почав звикати небагато. Є час подумати, подивитисяспокійно по сторонах, та й що гріха таїти все ж таки витрати наміський транспорт не зіставні з витратами на бензин і т. Д. Нусвербіли ті «руки які пам'ятали» і цей сверблячка не багато стихавколи я переглядав сайти про машини, що продаються. 11 січня 13року, мені трапляється на очі оголошення про продаж Honda AccordAerodeck 1995 року, за 4500 у.О., знаходилася вона в містіТернополі.Судячи з фото в пристойному стані, шкіряний салон, кондиціонер повний фарш., зрозумів що варіант живий багато що вінзробив по ній, говорив, що терміново потрібні гроші, так як вінвніс заставу за Хонду 2000 року і ціна дуже приваблива і якщосьогодні не продасть то в суботу пожене на базар. Справа була вп'ятницю. Зі старшим сином стрибаю у вечірній поїзд, припускаючи, що рано-вранці ми встигнемо перехопити її. Прибувши о 5-й ранку, проштовхалися до можливо-пристойного часу для дзвінка продавцю.Але, на жаль, з'єднання з абонентом не було. Не було його через 5, 10, 30, і т.Д. Хвилин. Що робити поїхали авторинок. Треба нагадатичитачам, що у нас в Одесі був стійкий плюс, хоч і не великий, а вславному граді Тернополі під 10 мінуса та й зі сніжком. Авторинокне вразив, як напевно багато авторинків нашої країни. Площа невелика, поділена на легкове відділення і не комерційний транспорт.Чому не вразив, по-перше — ціни на машини можна порівняти зОдеськими, а бувало і більше. По друге — варіантів для вибору недуже багато, я так зрозумів, що місцеві знають, що користуєтьсяпопитом на те був упор. Можливо, що й свята вплинули. По-третє -якщо ви пішки та в морозець, то зігрітися в кафешці або в іншомуякомусь приміщенні (магазинчику) просто немає (а це не тільки доТернопільського авторинку відноситься). Хоча гроші при в'їздістягуються скрізь справно! Та й Хонда не з'явилася, підтвердившинаші здогади, що це найшвидше шахраї.
Що робити? Поїхавши в центр міста, зайшли в інтернет-клуб, там наавто сайти, і пішов пошук відповідних варіантів. Зізнаюся чесно, яу бік Ровера поглядав, мені імпонували 4 сотки. Ось так в експреспошуку було знайдено оголошення про продаж Ровера 416.
А ось і саме оголошення (стилістика оголошення збережена).
Продам Ровер 416. Безпека:ABD, ABS, Галогенні фари, Подушка безпеки(Airbag), Серворуль, Сигналізація, Центральний замок;
Комфорт:Бортовий комп'ютер, Кондиціонер, Люк, Підігрів дзеркал, Підсилювач керма, Ел. Склопідйомники, Електропакет;
Мультимедіа:CD, DVD, MP3;
Інше:Дерево, Тонування скла;
Стан:Гаражне зберігання;
ЕНЬ ГРМ, НАТЯЖКИЙ РОЛИК, ЗРОБЛЕНИЙ ГЕНЕРАТОР І СТАРТЕР, САЛОН НЕЗАЧУХАНИЙ І НЕ ПРОКУРЕНИЙ, ЕЛЕКТРИКА ВСЯ ПРАЦЮЄ БЕЗ ПРОБЛЕМ, НОВАЗИМОВА РІЗИНА ЛІТНЯ В ПОДАРУНОК, ДВІР ТОРГІВНИК, ДВІР ТОРГІВНИК, ДВІР ТОРГІВНИК, ДВІР ТОРГІВ. Біля автомобіля, обмін без моєїдоплати і ваш приїзд. 4700 у.О.
Машина знаходилася у місті Вінниця.
Так як це було нам по дорозі, вирішили рухатися у напрямкуТернопіль-Вінниця.
На залізничному залізниці. Вокзалі касирка нас ввела у ступор:
— Плацкарта, купейних немає, є СВ на найближчий поїзд Будапешт –Москва, ціна за два квитки під 850 грн.
А їхати лише 4 години. Головне що нас втішило, так що поїзд будитьчерез 20 хвилин, а наступний лише ввечері. Будь що буде. Вийшли наперон почали чекати. Прекрасна морозна погода, сонечко та повна непопулярність. Підійшов поїзд, вагонів 6 чи 8 не пам'ятаю, стоянка 5хвилин. З вікон ліниво дивляться розморені від спеки у вагоніпасажири. Дорожня рутина, нічого цікавого, ці станції схожі одна наодну. І тільки ми порушували враження, що склалися. Два дорослімужики дивляться на них з такою незрозумілою надією і смутком вочах. Провідники, відчинивши двері вагонів, байдуже дивилися на насзверху вниз, що кидалися від вагона до вагона, негативно похитуючиголовами на нашу благання взяти до себе на борт. Час спливав. Але, все ж таки, витримавши паузу, і в останній момент, бригадир поїздакрикнув:— Біжіть в останній вагон, скажіть, що я дозволив. Відразуж, сум у наших очах змінилася, на подяку і надію що ось трохи і митак само сонливо поглядатимемо з верху в низ, заколисані тепломвагона. Але не тут було. В останньому вагоні, обидві двері булизачинені і на наші стуки не як не реагували.
Кажуть, що життя миттєво пробігає перед очима людини у смертельниймомент. Точно з такою швидкістю у нас почали руйнуватися всі надії.Локомотив дав два гудки, здригнувся, напружив усі сили і згідно зрозкладом, потихеньку почав набирати швидкість. Раптом нас окрикнуввагоновожатий:Давай сюди, через мій вагон пройдете!
Довго просити не довелося. Як кулі залетіли на ходу! За намизачинилися двері.
ВСЕ! ЇДЕМО!
Після -10 на вулиці, нас обдало, ні, звалило з ніг тепло у вагоні.Нехай вагон був забитий московськими дітьми, що їдуть додому, зканікул і відповідно стояла така метушня і гамір. Нам було байдуже.А тут ще й кава, до саті виявилася зовсім не поганою дляпоїзда.
Все життя вдалося! Та й за 150 грн. На двох.
Чотири години промайнули досить швидко, як стовпи за вікном.Вінниця зустріла нас, прохолодою, сутінками, що розтанули від солібрудним снігом. Зателефонувавши, домовились про зустріч білявокзалу. Тут ми й побачили Його Величність! Треба сказати, що ЙогоВеличність був із бідного королівства або придворні за ним недивилися або за якісь гріхи його заслали до нас. А це явно не пішлойому на користь. Коротше на фото він мені сподобався більше.Дивились, говорили, їздили. У мене чесно, не було бажання купуватийого! Але мій Андрюха, який уперше в житті брав участь у такомузаході, вмовляв мене, давай та давай, що ми на ці гроші купимо…Підсумок – торги, і ми виїхали на цьому Secure bicycle Starley утуманну ніч до міста Одеси. Слава Богу, доїхали нормально, беззупинок та пригод. Приїхавши додому завалилися спати.
Наступного дня пішли дивитися що ми купили). Так! Є із чимпрацювати. Через кілька днів хлопці зі СТО поворухнули машину.Вердикт, житиме, але треба підлікувати. Виписали ліки, дали рецептдо рук побажавши удачі в пошуках запчастин.
Хто у нас головний доктор Айболіт? Він мені порадив кількаспеціалізованих аптек, що вселяють довіру, зв'язавшись з ними, зробив замовлення і через 5-6 днів отримав ліки.
Ось таким він був на фото:
"
Ось таким він був на фото:
"
Ось таким він був на фото: