Я впевнений що буквально через якийсь місяць я читатиму і цей постз ностальгійною усмішкою на обличчі, але переживати це все було ажніяк не весело) Пост буде дуже довгий, попереджаю відразу.
Кінець робочого дня
Я визирнув у вікно, йшов дрібний сніг.Уже десь з годину.Я оцінивстан дороги. Дорозі снігу майже 10см, все розкатано.Не дивно, томущо самий що не є центр міста., бо якщо не вилізти на перехрестя, то тебе пропустять лише за кілька хвилин… Ох уже це перехрестяАртема-Шевченка. І мені щодня треба на ньому повертати праворуч, іобов'язково в найлівіший ряд, бо на слід перехресті (на К.Маркса)треба ліворуч. Невдало повернувши, можна ніколи не потрапити допотрібного ряду і доведеться накидати коло. Це Дніпро, дитинка)
Сьогодні це перехрестя було забите, як ніколи.
17:00. Якщо у звичайний день у цей час вибігти з роботи, то можнадосить комфортно їхати містом. Година пік почнеться за кількахвилин.
Я вже зібраний, вилітаю з офісу і бігом біжу на паркування.Принагідно дзвоню Стасові, кажу, щоб він мене чекав на автовокзалі.Потім набираю Аліску, і дізнаюся, що вона зараз в іншому місті ітреба до неї під'їхати, зайти в магазинчик. Під час розмови з неюпідскальзуюсь і падаю! Пухкий сніг на гладкій тротуарній плитці —це кілер-комбінація. — Я тобі передзвоню! Встаю, обтрушуюсь. Неболяче, нічим сильно не стукнувся. Продовжую йти на паркування, алевкрай обережно. Виїхав. Мене насилу пустили в потік, вкрай неохоче, довелося нахабно вклинюватися.
Хвилин через 15 я був аж на 50 метрів від паркування.
Зателефонував Стасу, сказав щоб він мене не чекав, а йшов наелектричку. — Пробки страшні, — говорю я. — Невідомо коли приїду.Ще хвилин за 10 я все-таки доїхав до перехрестя. Стояв другим, алеце не завадило мені пропустити 2 зелені світлофори, перш ніж менідозволили в'їхати на перехрестя.
Сніг валив не перестаючи. Не найсильніший на моїй пам'яті, але й нежартівливий.
Через 40 хвилин, я був на автовокзалі. Бідолашний Стас околів бичекати мене стільки. Машини під'їжджали кілька метрів. Я повз заякимсь білим фургоном, який одного разу різко смикнувся ізупинився. Через секунд 5 він увімкнув аварійку.
Пасажирські двері відчинилися і звідти виліз мужичок, який пішовоглядати зад фургончика.
Поглянув на мене, подивився на бампер, знову на мене, знову набампер … А що я? Я стою за 2 метри від нього, із включенимвідеореєстратором (який виділяється сріблястою окантовкоюкамери)…
Пасажир пішов, вийшов водій. Подивився на бампер, а потім на мене.Сів і поїхав, так і не виключивши аварійку.
Чи розвести на гроші хотіли, чи просто щось у них трапилося — незнаю, але все обійшлося благополучно.
Приїхали
Їдемо повільно, але впевнено. Макс 20км/год. Сніг все ще валить, опади вже трохи лякають, ~15см.
Перша фура на аварійці... Друга... Ще дві поспіль... А ось ще одна, по діагоналі стоїть. Об'їхати можна.
Ось і машинки стоять, на червоному. Зупиняюся у лівому ряду.
Зелений! Підтикаю першу, чекаю, коли машина переді мною поїде. 5сек, 10, 30 ... А вона стоїть. Ось знову червоний.
Вилізаю і жахаюся. Поки сніг дозволяє бачити — пробка.
Залажу назад, бридко все-таки на вулиці, підкурюю. Пару сигаретзалишилося, сподіваюся, що все швидко розсмоктується. Сніг валитьне перестаючи. Добре, що я недавно купив автомобільну лопату дляснігу. Відчуваю, вона мені сьогодні стане в нагоді.
Докурив, зиркнув на приладку і трохи напружився — бачок майжепорожній.
"це не надовго" — заспокоював я себе . — "до заправки парукілометрів, тут їхати взагалі фігня". Деякі ззаду вже йшли нарозворот. Підійшов хлопець, попросив щоб я трохи проїхав вперед, щоб він міг розвернутися. Порадив зробити те саме.
— Там без варіантів… — багатозначно сказав він.
Але мене не переломити. Мені треба дружину забрати в іншомумісті!
Бак повільно порожніє, не на очах, але все ж таки помітнапросідання стрілки. Або моя боязнь залишитися без бензину змушуваламене помічати мікрони в нахилі стрілки… У страху очі великі.попутним трамвайним коліям. Чекав хвилин 15, а потім псехнув - Ачим я гірший? ! Вирулив і проїхав метрів 50.
Минуло ще пів години.
Всі… сигарет більше немає, треба знайомитися із сусідами. Виліз, попросив прикурити біля машини, що стоїть попереду.
— А чого стоїмо? — принагідно запитав я.— Кажуть, там попереду фуридорогу перекрили.
Віддзвонився дружині, сказав, щоб їхала додому.
розбавимо картинкою, Щоб не так нудно було) Більше години стоялине рухаючись. Починають здавати нерви. БАК ПОРОЖНІЙ, лампочка вжегорить. Починаю заощаджувати бензин — глушу машину, включаю тількизапалення, щоб двірниками прибрати сніг із лобового.
Скільки ж тут снігу! Махнув двірниками, а секунд через 15 вже невидно стопаків машини, що стоїть попереду(
Попутні машини вже стовпилися на зустрічних трамвайних коліях.
Увімкнув Веніаміна, подивився маршрут — ніяк не об'їхати, дорогаодна (
Потік рушив на пару метрів! Я зрадів, завівся, але рушити з місцяне зміг. У паніці вийшов, подивився — снігу намело добре, машинашліфує.
Достав з багажника лопату, відкопав колеса, проїхав свої законніпару метрів.
Знову вийшов, допоміг ще парочці відкопатися... Розговорився зводієм маршрутки, він сказав що там 4 фури перекрили всюдорогу. Я зрідка виходжу і відкидаю машину від снігу, ноги вжемокрі, руки крижані... Залазю в машину, включаю двигун і грубку, трохи відігріваюся і знову все глушу, щоб заощаджувати бенз.
Зрушили
Зустрічні трамвайний шлях різко став пустіти! Цікаво, це чувакивирішили звернути в провулок чи все ж таки там десь є просвіт?
— А куди ці подіються? — питає водій маршрутки, показуючи намашини, що їдуть.
— Не знаю, раптом там уже проїхати можна? - відповідаю я. - Такдавай і ти! — каже мені ще один сусід по нещастю.
Я дивлюся на здоровий бугор снігу, який мені заважає виїхати назустрічну дорогу. — Можна, ща прокопаю… — лізу за лопатою. — Тапроїдеш! , — каже сусід. — У тебе майже джип! Повний привід? Передній? Все одно проїдеш. Це в мене машина нижче за ланос, а тобілегко. Послухався, вирішив спробувати, і вийшло! Я був здивований.З радістю погнав уперед (недалеко)
З часом попутники напхалися і на зустрічку, повністю перекривши рухпо проспекту.
Відкидаючись і виляючи зі смуги смугу, вдалося проїхати ще трохи. Аось і славні хури, про які говорить увесь проспект! Не зрозумілояк, але я опинився в тому ряду, який прорвався! Ось він виїзд, яйого бачу! Але машина попереду, а потім і я з великою працеюподолала цю снігову кашу! Снігу вже випало сантиметрів 30-35!
Поки спереду машина палила гуму, я виліз і запитав у даішника, чи єтам виїзд на трасу? Дуже зрадів, отримав ствердну відповідь!
Бенза майже не залишилося, я це пам'ятав. Цінував кожну краплю.Виляючи між фурами та іншими бідолахами, що застрягли в ційпекельній каші, я прорвався назовні!
Вирвалися!
Дорога абсолютно порожня. Накатаною колією, ходять пасажири, щопішли із законсервованих у пробці маршруток, які від свисту вітруне чують, що я їм сигналю і встигають відстрибнути в останніймомент. Я відчуваю, що якщо я зупинюся, я не рушу. В'їхавши назаправку, побачив бідолаху на мікроавтобусі, якого 2 співробітникизаправки намагалися виштовхати.
Я відразу вийшов з машини і зі словами "третім буду" став штовхати.— А ми вже відкопували, — сказали мені співробітники.
Я подивився під колеса — ніфіга там не відкопано.
Достав свою лопатку і давай їй орудувати! За хвилину мікроавтобусрушив з місця! Лопатка отримала позитивний відгук із боку власникамікроавтобуса! Добра йому і всіх благ! А я пішов заправлятися.Околілий, насилу зміг замовити бенз, і капучино. На годиннику вжеперевалило за 22:00
Зайшовши в машину, ввімкнув піч на макс і в усі дірки — компенсаціяекономії.
Зателефонував Алісці, вона сказала, що вже вдома і не має поняттяяк я їхатиму додому, так як у нас дороги не викочані і нечищені.
Зателефонував Стасові, він офігел від того, що я тільки заразвиїхав з міста. Запропонував свої послуги з відкидання снігу, якщораптом десь застрягну або треба буде машину надвір загнати…
Траса була засипана снігом повністю.
Була викатана лише одна колія, якою їхали і я, і зустрічка. Щоразуя почував себе як у бойовику, де лиходій мчить на машині в лобголовному герою і в кого з них життя цінніше, той і згорне вкучугуру вище коліна. Всі рази це був я (
По трасі їхав 30км/ч. Швидше не дозволяв сніг і видимість. Двірникиобмерзли льодом, ніяк не справлялися зі своїм завданням. Зупинитисята почистити не хотілося.
На трасі чоловік 5 бачив з аварійкою, навіть одне велике скупченнямашин, швидше за все дтп.Але мій ліміт допомоги на сьогоднівичерпаний! Я дико перемерз, втомився, мене вдома чекає дружина.
Ось я і вдома
Ось і поворот у моє селище, відразу ж за переїздом застрягавео.Гріх своєму не допомогти!
Відкопав, підштовхнув, попрощався, поїхав.
за 1 км від будинку, я зрозумів що пригоди мої не закінчилисяще.Аліска мене попереджала ... Там де до мене ще недавно хтосьпроїжджав, там я зміг відкопатися. Але в нашому селищі не завжди повсіх дорогах їздить транспорт. Я виявився першопрохідником. Місцямиснігу було набагато вище коліна, трохи нижче.
На жаль, я трохи переоцінив сили свого Позашляховика. Побачивши, щодорога закінчується, я прискорився і влетів у кучугури. Змігпроїхати метрів 7, та й то за інерцією. Машина відразу ж сіла напузо. Згадавши слова Стаса, я зателефонував йому, і попросив щобвін захопив Аліску, лопати і прийшли до мене.
> Я дико не хотів кидати машину.
Аліска принесла змінні шкарпетки та взуття! Мої старі були наскрізьмокрі.
Нам разом довелося прокопувати 600 метрів снігу для того, щобпідігнати машину додому. На півдорозі ми вже дико втомились іподзвонили Сірому. Він прийшов зі своєю лопатою та пляшкою вина.робота пішла трохи веселіше.
Аліска вигрібала сніг з-під коліс і пуза машини, ми рили траншеюдля коліс і знімали верхній шар серединки, щоб менше нагрібати піддно.
Прорили 10 метрів, зміг взяти розгін, і, приблизно, на 5-7 метрівпродовбав шлях непроритим снігом. І знову за новою.
Бампер та бризковики не залишив у снігу, і це добре. Неодноразовотішився з того, що бампер дорестайловий! Ми змогли прорити 600метрів снігу! Це було щось! До двору дарувати вже не було сил, залишили машину на моїй вулиці за 80 метрів від мого будинку.Вирили для неї майданчик під сусіднім парканом і припаркували.Прибрали з машини все що тільки можна було з собою забрати, провсяк випадок.
Додому повернулися на початок третьої ночі! Напоїли всіхчаєм і розбрелися спати… а сніг усе йшов… На наступний день янавіть з ліжка встати зміг не з першого разу)
Дороги почистили тільки через день і мені вдалося підігнати машинудо двору.
два дні тут простояла
Мораль:
<
Стежте за погодою, друзі мої)
Дякую за увагу!
Всім поки!
< /p>
"згадавши слова Стаса, я зателефонував йому, і попросив щоб вінзахопив Аліску, лопати і прийшли до мене. Я дико не хотів кидатимашину. .
Аліска принесла змінні шкарпетки та взуття! Мої старі були наскрізьмокрі.
Нам разом довелося прокопувати 600 метрів снігу для того, щобпідігнати машину додому. На півдорозі ми вже дико втомились іподзвонили Сірому. Він прийшов зі своєю лопатою та пляшкою вина.робота пішла трохи веселіше.
Аліска вигрібала сніг з-під коліс і пуза машини, ми рили траншеюдля коліс і знімали верхній шар серединки, щоб менше нагрібати піддно.
Прорили 10 метрів, зміг взяти розгін, і, приблизно, на 5-7 метрівпродовбав шлях непроритим снігом. І знову за новою.
Бампер та бризковики не залишив у снігу, і це добре. Неодноразовотішився з того, що бампер дорестайловий! Ми змогли прорити 600метрів снігу! Це було щось! До двору дарувати вже не було сил, залишили машину на моїй вулиці за 80 метрів від мого будинку.Вирили для неї майданчик під сусіднім парканом і припаркували.Прибрали з машини все що тільки можна було з собою забрати, провсяк випадок.
Додому повернулися на початок третьої ночі! Напоїли всіхчаєм і розбрелися спати… а сніг усе йшов… На наступний день янавіть з ліжка встати зміг не з першого разу)
Дороги почистили тільки через день і мені вдалося підігнати машинудо двору.
два дні тут простояла
Мораль:
<
Стежте за погодою, друзі мої)
Дякую за увагу!
Всім поки!
< /p>
"згадавши слова Стаса, я зателефонував йому, і попросив щоб вінзахопив Аліску, лопати і прийшли до мене. Я дико не хотів кидатимашину. .
Аліска принесла змінні шкарпетки та взуття! Мої старі були наскрізьмокрі.
Нам разом довелося прокопувати 600 метрів снігу для того, щобпідігнати машину додому. На півдорозі ми вже дико втомились іподзвонили Сірому. Він прийшов зі своєю лопатою та пляшкою вина.робота пішла трохи веселіше.
Аліска вигрібала сніг з-під коліс і пуза машини, ми рили траншеюдля коліс і знімали верхній шар серединки, щоб менше нагрібати піддно.
Прорили 10 метрів, зміг взяти розгін, і, приблизно, на 5-7 метрівпродовбав шлях непроритим снігом. І знову за новою.
Бампер та бризковики не залишив у снігу, і це добре. Неодноразовотішився з того, що бампер дорестайловий! Ми змогли прорити 600метрів снігу! Це було щось! До двору дарувати вже не було сил, залишили машину на моїй вулиці за 80 метрів від мого будинку.Вирили для неї майданчик під сусіднім парканом і припаркували.Прибрали з машини все що тільки можна було з собою забрати, провсяк випадок.
Додому повернулися на початок третьої ночі! Напоїли всіхчаєм і розбрелися спати… а сніг усе йшов… На наступний день янавіть з ліжка встати зміг не з першого разу)
Дороги почистили тільки через день і мені вдалося підігнати машинудо двору.
два дні тут простояла
Мораль:
<
Стежте за погодою, друзі мої)
Дякую за увагу!
Всім поки!
< /p>
"
Ми змогли прорити 600 метрів снігу! Це було щось! До двору дарувативже не було сил, залишили машину на моїй вулиці за 80 метрів відмого будинку. Вирили для неї майданчик під сусіднім парканом іприпаркували. Прибрали з машини все що тільки можна було з собоюзабрати, про всяк випадок.
Додому повернулися на початок третьої ночі! Напоїли всіхчаєм і розбрелися спати… а сніг усе йшов… На наступний день янавіть з ліжка встати зміг не з першого разу)
Дороги почистили тільки через день і мені вдалося підігнати машинудо двору.
два дні тут простояла
Мораль:
<
Стежте за погодою, друзі мої)
Дякую за увагу!
Всім поки!
< /p>
"
Ми змогли прорити 600 метрів снігу! Це було щось! До двору дарувативже не було сил, залишили машину на моїй вулиці за 80 метрів відмого будинку. Вирили для неї майданчик під сусіднім парканом іприпаркували. Прибрали з машини все що тільки можна було з собоюзабрати, про всяк випадок.
Додому повернулися на початок третьої ночі! Напоїли всіхчаєм і розбрелися спати… а сніг усе йшов… На наступний день янавіть з ліжка встати зміг не з першого разу)
Дороги почистили тільки через день і мені вдалося підігнати машинудо двору.
два дні тут простояла
Мораль:
<
Стежте за погодою, друзі мої)
Дякую за увагу!
Всім поки!
< /p>
Коментарі8
А які питання до ресталінгового бампера. Я на своїй до батьків пробивався на дачу першопрохідником. І все нормально.
рестайловий бампер нижче. З одного боку це добре, коли сніг пухкий, тому що губою розгрібаєш і пузом менше протирати. не маю. Він мені подобається більше за дизайном ;)
Зрозумів. А то я раніше не звертав уваги на це.
Та вже, пригода! Теж радію що бампер дорестайловий.
Добре що так закінчилося ... З Новим роком, до речі).
Весела історія)) Я теж на черево сів, правда метрів за 40 від гаража, так що теж лопатою помахав трохи))
Зарядка ніколи не буде зайвою)
це точно, хоча тут була я б сказав перезарядка)) З наступаючим)