Як я провів 9 травня. Частина 1: Диканька

Аліска вважає, що ми мало подорожуємо, і тому організувала наммікро-тур сусідніми областями на 9 травня .
Спочатку в наших планах було відвідати тільки Диканьку, але митрохи увійшли до смаку (про це пізніше).
Весь маршрут вийшов ось таким:<
Дніпродзержинськ-Полтава-Диканька-Шарівка-Харків-Дніпропетровськ-Дніпродзержинськ
От усі, хто їхав:
Сірий, я, Регінка, Аліска, Богдан.
Путівник, як завжди Веніамін (iGO на телефоні. Не встиг йоговстановити в ГУ, а встановлений у ньому Navitel мені неподобається).

< Виїхали майже о 7 ранку Дороги були терпимими і ми доситьшвидко приїхали до Диканьки.
Нашою головною метою був Бузковий сад (бузковий гай).

Приїхали туди без пригод... Майже перед в'їздом у Диканьку побачилизнак "дикі тварини", а трохи проїхавши далі, побачили лося, щолякливо ховається серед кущів.
Лось був не справжній, а кам'яний. В повний зріст. І це викликалоще більше емоцій) Не щодня побачиш статую лося в лісі! У ньогообламані роги якимись вандалами Потім побачили арку, зведену начесть відвідування Диканьки Олександром I.

Прямо перед входом на територію лісництва стоїть дуб. Один ізкількох Кочубеївських дубів, про які говорив Пушкін — "цвіте вДиканьці стародавній ряд дубів, батьками насаджених" у своїй поемі "полтава".
Кочубеївський дуб віком близько 800 років
< p>
На території самого саду, ми насамперед помітили красиві кованіворота і попросили закрити їх, для того, щоб ми їх моглисфотографувати:Сам сад нас зовсім не вразив. Так, бузок був, і вінцвів, але не в тих масштабах, як уявлялося. Хоча запах бувпрекрасний. Але якщо згорнути з стежок саду, то можна вийти возеру, вздовж якого ростуть різного роду дерева, багато з якихсхилили гілки до води.
Деякі з цих дерев погризли бобри

Як зазвичай водиться в туристичних місцях, бізнес тече річкою і тутпропонують такі "не в тему" послуги як:
— тир (постріляти в жерстяні банки)
— надувні гірки для дітей
— катання в кареті
— квадроцикли
— солодка вата, продавець якої голосно ввімкнув якийсь дабстеп, звук якого розтікався і по саду, і вздовж озера...
та інше...Цей бидло бізнесс! Організуйте це все якось у тематичномустилі, або хоча б музику свою вирубайте. А то якось чужорідно, ісприймається з певною часткою неприязні. Пройшовши повз всі ці "послуги" ми пішли вглиб тих місць, куди прості туристи ходили нечасто. І побачили ось такі прекрасні горбки:Хотілося дуже сильнопогуляти по них одним, у тиші, але тут раптово народилася ідея, якаперекреслила ці плани.
< Ми раптово вирішили після Диканьки не повертатися додому, аїхати до Шарівки, до палацу Кеніга!
Ми вже відвідували його раз з Аліською, але до ладу нічого непобачили, бо приїжджали взимку і після потемніння. Це рішеннязмусило нас повернутися до машини, тому що шлях з Диканьки доШарівки — 2 години і не можна гаяти ні хвилини. Цей бізнесзаснований на невідповідних до цього місця послугах. Ну що щесказати ... Квадроцикли треба в горах, а не в Бузковому саду.>
Горбатий запорожець на димарі
Їдемо до Шарівки…
Продовження:Палац Кеніга

Дякуємо за увагу!
>