1. Мій перший трійничок

Ну власне їду я в середньому ряду з розвалу додому. На Сталінградаперед Террою як завжди купа машин на світлофорі. З правого рядутролейбус включає поворотник, чекає поки я проїду по середньому, івиїжджає так як за мною нікого немає.Попереду маршрутка, світлофор, тягучка.Здавалося б що може піти не так.Ми всі троє їдемо 40-50 +.І тут маршрутчик б'є по гальмах.Б'є так що дим йде з-під задньоголівого колеса. Я теж б'ю по гальмах у підлогу, на АБС такизупиняюся на якійсь відстані (до метра) перед маршруткою і тут жезгадую - "б**, ззаду тралік! " Піднімаю очі на центральне дзеркало, бачу його вже дуже близько, і розумію, що зараз буде удар зймовірністю 146%, вчіпляюся в кермо і чекаю вибуху подушок (спойлер:обійшлося без подушок). Я спокійно глушу мотор, і виходжуз машини, без агресії, без істерик, просто виходжу і про ****** відтого, що відбувається, а на перший погляд все здавалося дужепогано. Ні передка ні дупи не видно. Перше що на думкуспало:напевно це вже тотал… PS З моменту аварії минуло вже майжерік. Я пишу цикл цих постів в першу чергу для себе, для історії, тай для тих передплатників які ще не розбіглися з мого бортовика)Інфи і фото накопичилося пристойно. Stay tuned