Покупка авто

Постфактум. Як і більшість записів тут буде зі спогадів, оскількичерез довгий час лише зараз зібрався з думками таки вестибортжурнал.
Кінець осені 2018, в Україні таки оголошують довгостраждальну ідовгоочікувану пільгову розмитнення, на цей момент чекав напевно зпівроку, оскільки ходити пішки довгих 4 роки вже напружувало.. Доцього спочатку не було необхідності, а потім і бажання у зв'язку змоторошними пробками в місті. Купівлі житла за містом, бо назнімній вже набридло, відповідно і потрібен був засібпересування.
Вимоги були прості:
— в межах 10 років
універсал чи хетчбек
— осудні ціни на обслуговування
— у пріоритеті дизель.
Оскільки родичі періодично возили з Литви авто під вигнання, буловирішено привезти і собі, оскільки у нас на ринку все було абовбите, або оверпрайс.
Було прийнято спільне рішення їхати за авто на початку лютого, боочікували, що спаде ажіотаж і митники вгамуються з дикою оцінкоюавто. До цього гортав сайти, моніторив оголошення, форуми, щобзрозуміти, яке саме авто мені треба, що дивитися і де дивитися, ічого душа бажає, а гаманець згоден.
Приїхали до Литви і почали пошуки. br/>
Одразу відкинув варіанти з автоматом, бензинові почав теж дивитися, з варіантів були:Альфа 156, 159, Ц-Макс, Туран, Фокус, Сід, Сценік.Але все було не те. Від розпачу почав дивитися на Ц4 та Пікассо.Перший день марно, і ось другого дня їдемо на майданчик дивитисяПікассо. Зважаючи на своєрідність авто, воно і приваблює і нудитьвід його виду одночасно, в думках розумію, що не моє авто, аледивлюся все одно.
І тут брат згадує, що бачив на цьому майданчику тиждень тому дужецікавий варіант, веде мене до нього. Дорогою знаходимо за дужесмішні гроші Ріо, навіть задумався, але пішли далі.
Приходжу, дивлюся — чи стоїть на половину в кучугурі та, яку знайтиживу я вже не розраховував.
Берем ключі, заводимо - з першого разу, без прикурювання завелася.По комплектації дизелек, з турбіною, на ланцюзі. Є мультикермо, клімат, терпимий візуальний стан. Оглядаємо авто - є нюанси покузову, але загалом все ок. Не довго думаючи — даємо гроші, їдемоберемо зимову гуму, оскільки авто на літній, їдемо до Регітри, оформляємось і ось уже на транзитних литовських, тим часом брокероформляє ПД, забираємо інші авто та їдемо на кордон ( Ягодин).Під'їжджаємо – черга з Польської сторони 50км, аж до міста Хуст.Щиро радів, що в Польщі затарився в маркеті продуктами і заливповний бак. Це була мука, близько 2 діб у режимі 20 метрів нагодину, якщо заснув — тебе просто об'їхали б, пощастило, що їхалипарою, спали по черзі.За довгий час заїжджаємо на пункт пропуску —10 хвилин і поляки пропустили. На українській були свої нюанси, якіхарактерні нашому менталітету, пройшовши які через 3 години виїхалиу бік будинку.
Приїхав, загнав авто на Термінал і поїхав додому спати. За добузабрав уже розмитнене авто, далі сертифікація. До цього моментудружина навіть не бачила, що я там купив) Через тиждень поставив наоблік і довгоочікуване "ура! " коли чіпляв наші номери.
Все, тепер не "бляха". Видихнув)
Можливо, щось упустив, бо всі зі спогадів більш ніж дворічноїдавності.