Історія покупки

Ну, думаю, перевірю в черговий раз свічку. Викрутив, дивлюся, мокра... Але в чому вона? Не бензин ... Руки опустилися ... Це вода.Пробита прокладка ГБЦ. Далі я своїм ходом вже не поїду. Отже стоїмона узбіччі за 200 км від будинку, майже вночі, і розуміємо, щоякось потрібно дістануться. "ну так на трос і вперед! " — скажітьви, але не тут було. Металевий трос є, а ось гак для буксирування укомрада відпилили, коли газ ставили. Це бачили xD! Але кращоговаріанта ми не придумали. Таким шляхом ми доїхали до Каневу.
23:00. Канів.
Перекурили, подумали що робити далі. Далеко ми так не поїдемо.запропонувала сісти за кермо. Як би не цього не хотілося, переживали все-таки, ніч, пізно, але вибору особливо не було. Щобприскорити процес і скоротити шлях його половинки – друг поїхав їмназустріч. Дружина додому, а друг до мене).Я тим часом спав умашині, т.К. Кидати вночі в чужому місті не наважився.
2:00.Дочекався.
Вчепилися і потихеньку поїхали. Природно в мене включена тількиаварійка. Їхати було дуже важко. Нічого не видно, дорога як наМарсі (кратери навколо), замерз як бурулька, втомився і голодний —але зате їду додому!
4:00 Біла Церква.
Докотилися додому.Невірю! Вийшов з машини, подивився нагодинник...На неї...На друга...І сказав: "ми вдома".В той моментмене переповнювала якась -то приємна втома. Затримуються більшенебуло сил. Попрощалися і додому, спати.
Вся ця історія залишила у мене в пам'яті суттєвий відбиток. Вонипідтримували чим могли коли опускалися руки. Вони говорили: "нездавайся! Доїдемо! Все буде добре! " хоч і самим було теж не легко.Без них я б нізащо не впорався… Мені дуже приємно згадувати про цюпоїздку. Напевно тому, що тут справжня міцна дружба і незламна силаволі, яка зараз, на жаль, у суспільстві стає рідкістю…
Всім дякую за увагу.Сподіваюся Історія була для вас цікавою!
"
Отже 21:00.Темніє.
Стоїмо на узбіччі за 200км від будинку, майже вночі, і розуміємо, що якось треба добиратися. " — скажіть ви, але не тут було.Металевий трос є, а ось гак для буксирування у комрада відпилили, коли газ ставили. Це бачили xD! Але кращого варіанта ми непридумали. Таким шляхом ми доїхали до Каневу.
23:00. Канів.
Перекурили, подумали що робити далі. Далеко ми так не поїдемо.запропонувала сісти за кермо. Як би не цього не хотілося, переживали все-таки, ніч, пізно, але вибору особливо не було. Щобприскорити процес і скоротити шлях його половинки – друг поїхав їмназустріч. Дружина додому, а друг до мене).Я тим часом спав умашині, т.К. Кидати вночі в чужому місті не наважився.
2:00.Дочекався.
Вчепилися і потихеньку поїхали. Природно в мене включена тількиаварійка. Їхати було дуже важко. Нічого не видно, дорога як наМарсі (кратери навколо), замерз як бурулька, втомився і голодний —але зате їду додому!
4:00 Біла Церква.
Докотилися додому.Невірю! Вийшов з машини, подивився нагодинник...На неї...На друга...І сказав: "ми вдома".В той моментмене переповнювала якась -то приємна втома. Затримуються більшенебуло сил. Попрощалися і додому, спати.
Вся ця історія залишила у мене в пам'яті суттєвий відбиток. Вонипідтримували чим могли коли опускалися руки. Вони говорили: "нездавайся! Доїдемо! Все буде добре! " хоч і самим було теж не легко.Без них я б нізащо не впорався… Мені дуже приємно згадувати про цюпоїздку. Напевно тому, що тут справжня міцна дружба і незламна силаволі, яка зараз, на жаль, у суспільстві стає рідкістю…
Всім дякую за увагу.Сподіваюся Історія була для вас цікавою!
"
Отже 21:00.Темніє.
Стоїмо на узбіччі за 200км від будинку, майже вночі, і розуміємо, що якось треба добиратися. " — скажіть ви, але не тут було.Металевий трос є, а ось гак для буксирування у комрада відпилили, коли газ ставили. Це бачили xD! Але кращого варіанта ми непридумали. Таким шляхом ми доїхали до Каневу.
23:00. Канів.
Перекурили, подумали що робити далі. Далеко ми так не поїдемо.запропонувала сісти за кермо. Як би не цього не хотілося, переживали все-таки, ніч, пізно, але вибору особливо не було. Щобприскорити процес і скоротити шлях його половинки – друг поїхав їмназустріч. Дружина додому, а друг до мене).Я тим часом спав умашині, т.К. Кидати вночі в чужому місті не наважився.
2:00.Дочекався.
Вчепилися і потихеньку поїхали. Природно в мене включена тількиаварійка. Їхати було дуже важко. Нічого не видно, дорога як наМарсі (кратери навколо), замерз як бурулька, втомився і голодний —але зате їду додому!
4:00 Біла Церква.
Докотилися додому.Невірю! Вийшов з машини, подивився нагодинник...На неї...На друга...І сказав: "ми вдома".В той моментмене переповнювала якась -то приємна втома. Затримуються більшенебуло сил. Попрощалися і додому, спати.
Вся ця історія залишила у мене в пам'яті суттєвий відбиток. Вонипідтримували чим могли коли опускалися руки. Вони говорили: "нездавайся! Доїдемо! Все буде добре! " хоч і самим було теж не легко.Без них я б нізащо не впорався… Мені дуже приємно згадувати про цюпоїздку. Напевно тому, що тут справжня міцна дружба і незламна силаволі, яка зараз, на жаль, у суспільстві стає рідкістю…
Всім дякую за увагу.Сподіваюся Історія була для вас цікавою!
" Далеко ми так не поїдемо. Друг зателефонував братові, щоб вінприїхав, але той уже випив пива ... Машина є, а водія немає.Несподівано для мене, дружина друга запропонувала сісти. Як би нецього не хотілося, переживали все-таки, ніч, пізно, але виборуособливо не було. Щоб прискорити процес і скоротити шлях йогополовинки - друг поїхав їм назустріч. Десь там вони зустрілися іобмінялися машинами, А друг назад до меня).Я тим часом дрімав умашині, т.К. Кидати вночі в чужому місті не наважився.
2:00.Дочекався.
Вчепилися і потихеньку поїхали. Природно в мене включена тількиаварійка. Їхати було дуже важко. Нічого не видно, дорога як наМарсі (кратери навколо), замерз як бурулька, втомився і голодний —але зате їду додому!
4:00 Біла Церква.
Докотилися додому.Невірю! Вийшов з машини, подивився нагодинник...На неї...На друга...І сказав: "ми вдома".В той моментмене переповнювала якась -то приємна втома. Затримуються більшенебуло сил. Попрощалися і додому, спати.
Вся ця історія залишила у мене в пам'яті суттєвий відбиток. Вонипідтримували чим могли коли опускалися руки. Вони говорили: "нездавайся! Доїдемо! Все буде добре! " хоч і самим було теж не легко.Без них я б нізащо не впорався… Мені дуже приємно згадувати про цюпоїздку. Напевно тому, що тут справжня міцна дружба і незламна силаволі, яка зараз, на жаль, у суспільстві стає рідкістю…
Всім дякую за увагу.Сподіваюся Історія була для вас цікавою!
" Далеко ми так не поїдемо. Друг зателефонував братові, щоб вінприїхав, але той уже випив пива ... Машина є, а водія немає.Несподівано для мене, дружина друга запропонувала сісти. Як би нецього не хотілося, переживали все-таки, ніч, пізно, але виборуособливо не було. Щоб прискорити процес і скоротити шлях йогополовинки - друг поїхав їм назустріч. Десь там вони зустрілися іобмінялися машинами, А друг назад до меня).Я тим часом дрімав умашині, т.К. Кидати вночі в чужому місті не наважився.
2:00.Дочекався.
Вчепилися і потихеньку поїхали. Природно в мене включена тількиаварійка. Їхати було дуже важко. Нічого не видно, дорога як наМарсі (кратери навколо), замерз як бурулька, втомився і голодний —але зате їду додому!
4:00 Біла Церква.
Докотилися додому.Невірю! Вийшов з машини, подивився нагодинник...На неї...На друга...І сказав: "ми вдома".В той моментмене переповнювала якась -то приємна втома. Затримуються більшенебуло сил. Попрощалися і додому, спати.
Вся ця історія залишила у мене в пам'яті суттєвий відбиток. Вонипідтримували чим могли коли опускалися руки. Вони говорили: "нездавайся! Доїдемо! Все буде добре! " хоч і самим було теж не легко.Без них я б нізащо не впорався… Мені дуже приємно згадувати про цюпоїздку. Напевно тому, що тут справжня міцна дружба і незламна силаволі, яка зараз, на жаль, у суспільстві стає рідкістю…
Всім дякую за увагу.Сподіваюся Історія була для вас цікавою!
" подивився на годинник ... На неї ... На друга ... І сказав: "мивдома". У той момент мене переповнювала якась приємна втома.Затримаються більше небуло сил. Залишила у мене в пам'яті суттєвийвідбиток. Моя дурна довірливість і часом сліпа поспішка сталапричиною всього, що сталося. Справжні друзі допомогли мені досягтимети. Вони підтримували чим могли коли опускалися руки. Вониговорили: "не здавайся! хоч і самим було теж не легко. Без них я бнізащо не впорався… Мені дуже приємно згадувати про цю поїздку.Напевно тому, що тут справжня міцна дружба і незламна сила волі, яка зараз, на жаль, у суспільстві стає рідкістю…
Всім дякую за увагу.Сподіваюся Історія була для вас цікавою!
" подивився на годинник ... На неї ... На друга ... І сказав: "мивдома". У той момент мене переповнювала якась приємна втома.Затримаються більше небуло сил. Залишила у мене в пам'яті суттєвийвідбиток. Моя дурна довірливість і часом сліпа поспішка сталапричиною всього, що сталося. Справжні друзі допомогли мені досягтимети. Вони підтримували чим могли коли опускалися руки. Вониговорили: "не здавайся! хоч і самим було теж не легко. Без них я бнізащо не впорався… Мені дуже приємно згадувати про цю поїздку.Напевно тому, що тут справжня міцна дружба і незламна сила волі, яка зараз, на жаль, у суспільстві стає рідкістю…
Всім дякую за увагу.Сподіваюся Історія була для вас цікавою!