9 травня на Волині (частина 1)

Два екіпажі рушили з Києва на Волинь, на місце зустрічі Західноїфілії газ69-клубу. Довелося затентуватися по повній і навітьпоставити вікна, що влітку ніколи не роблю, але ще й не літо :)їхали акуратно тримаючи швидкість між 70 і 80. Доїхали за 6 годинкілька разів зупиняючись перекусити і попити кави. Що переставпоказувати прилад тиску в 100 км від будинку але так як це сталосяяк швидко, а якщо це "тиск" то тягнути додому що 100 що 120 кмрізниці немає, було прийнято рішення їхати слухати дивитися ...більше 20 км без масла не протягнути, а якщо це датчик- то нефігна нього і дивитися.Доїхали нас зустріли хлопці з Кузнецовська (рівненська Атомна) почекали екіпажі з Луцька, Рівного Львова і набазу.Ця величезний луг посеред лісу по ньому тече звивиста річкаСтир.Стали на її березі... Намети, Багаття, Куліш, Гітара, Газоновуха... Тільки дуже холодно під ранок. Не готовий я був дотого, що вранці іній… Ранок Святкового дня. Їдемо до села СтарийЧорторийськ. Просто село… але засноване у 11 столітті. У селі всеяк у селі на центральній площі Школа, Сiльрада,
церква ( в даному випадку великий гарний Костел, меморіал загиблимвоїнам у Другій Світовій Війні, Магазин, кав'ярня ( увага не БАР)та баді звичайний туалет. На відшибі від трас то поява в ньому 9газиків справила незабутнє враження.Не відразу ж прийшли всі відмалого до великого.Ви віддали належне біля меморіалу, поклали квітибез зайвого ма, хто вмів помолився за їхні душі і вирушили вкостел. В цей день у костелі немає, але настоятель почувши щоприїхали Гості сам нас знайшов, відкрив і запросив увійтивсередину. 16 столітті, при монастирі, в 17 згорів і буввідбудований у камені в стилі Барроко, з приходом Червонихобезголовлений ченці були вигнані і в ньому влаштували склад, звичайна історія для Греко-Каталіцьких костелів України, потімкатання дітей по вулицях. Жителями, в гості до єдиного Ветерана, щозалишився в селі. До нас його привітало все село. Діду все-таки 92роки. Урочистості йому давно не потрібні, лише людська турбота.ветеранів УПА у селі немає, та й не було ніколи. Партизани-були.але потім .Так вже сталося. Всіх партизанів оголосили ворогаминароду і... Так уже вийшло. Останній візит наш був до Школи. Насдуже просила адміністрація Села та директор школи. З особливостейсела він має свій герб і свій Гімн. Вони пишаються своєю історієюпередають Дітям і продовжують її вивчати. А вивчати є що. Один ізнашої команди на кожній вимушеній чи не дуже зупинці дістававминошукач. Ну подобатися йому це діло, його трофей серед лісу-двісрібні монети 14 століття.І це поки ми чекали коли вийнятипузотерку (на фото єдина машина відмінна від Газіка). Тракторпройшовся і прорив пожежозахисну смугу вздовж дороги. І ось прямона ній. . Далі подулися до лук. Гризі, звичайної для цих місць утравні-не було. Сухо. Пил у лісі така що не видно попереду магінана відстані метра, знайшли звичайно пару струмків. Цікаво було зтрактористом. Ми давали йому 100 гр якщо він покаже місце де газпроїхати не зможе. Він із задоволенням прийняв ці умови і повіз.він не задавався навіть після третьої точки ... Повернувся віндодому без грошей але з подарунками наклейку на трактор і кухоль, до речі був радий. … немає сенсу описувати все. Додам що додомуповерталися не тентування і зі швидкістю весь час за 90, місцямирозганяючись за сотню, при цьому газик жер всього 11 літрів… чудовапоїздка, прекрасні люди, смачна їжа, ніякого негативу. . Дивітьсяфото подій та обличчя наших друзів без коментарів