Доброго всім дня!
Зима, поки що "гріє" своїм теплом і це не може не радувати.
12 січня. Літають на балконі! +4 за бортом! Вихідний день, неділя.
Той день, коли все що заплановане — треба здійснити!
Ну про все по порядку.
<
В одному з "бортовиків", я вже писав про те, що "красавчик"тимчасово перебуває в сусідньому автокооперативі в очікуванні свогожитла! І ось, отримавши довгоочікуваний ключ від гаража (гаражапоряд з моїм гаражем, де мешкає Калина) було прийнято рішення пропереселення!
Все було б непогано, якби не гальмівна система, яка все також непрацювала (просто фізично нахопило часу все зробити).
До цього, у ЗАЗик уже був інстальовано ВАЗо карбюратор 2107, наякому він заводився і бадьоро стартував по вуличкахавтокооперативу, але з гальм — був тільки ручник!
Як бути? Як переїхати?
Завантаживши в багажник Калини купу інструменту та акумулятор, янатхненний і спантеличений поїхав до ЗАЗика. Так, на фотоакумулятор, куплений за копійки та успішно заряджений, та вже зрівною щільністю у всіх банках. Колишній власник замінив його черезте, що "він не крутив стартер! " (хвороба всіх міських автовласників- недозаряд! короткі поїздки, пробки, музика, піч і світло - відцього на ранок акумулятор просто говорить "привіт! ")
Взагалі, в Калині зараз він стоїть, тестується так би мовити! Алеповернемося до Запорожця. Виїхавши на ньому з гаража, я почав трохи "підготувати" його до переїзду! Тиск у шинах, протирання лобовухита всіх стекол. Змахнувши пил, вирішив трохи прокотитися іперевірити — як почувається головний циліндр зчеплення, трос газу іручник! Розхитана передня балка, люфт керма і повна відсутністьножного гальма — доставляло почуття повного контролю над собою іавтомобілем! і це чудово!
Вже за пару хвилин, після тест-драйву, біля "красавчика" зібралисятроє мужиків (дідусів) — старожил, так би мовити, місцевогоавтокооперативу, які знали цей автомобіль та його господаря не одиндесяток років! Душевна компанія, що поринула в епоху 70-80-х.років, перейнялася почуттям і загадкою в очах - "навіщо тобі він"? Ну довго не пояснюючи причин, я пояснив, що виїжджаю, хочуперегнати в інший автокооперати, який у 2км звідси, але гальма ...Ну як то так. Після 15 хвилин розмов, у мені прокинувся духвпевненості у собі. Та ще підійшов дзвінок першому евакуаторнику, що трапився, я зрозумів що ці гроші можна витратити наавто-залізниці.
Взагалі, уклавши в салон ЗАЗика "автокосметичку" (інструментальнийящик), я з повною впевненістю сів у червоне купе і вирушив упоїздку! Ох, зараз мене засудять багато читачів і передплатників, типу - "як? без гальм! " ідіот! сам ризикуєш та інших не шкодуєш! затиснув бабок на евакуатор! і в такому дусі…"
Ну вибачте і вибачте!
Поїздка була неспішна, середня швидкість близько 15-20км (перша-друга передача… права рука на ручнику)
Розуміючі та здивовані погляди! Шановні 1.9км! Ніхто не обганяє! Ніхто не сигналить! Боже, чи це ЗАЗик так усіх захоплював чиреально неділя і ніхто нікуди не поспішає! Коротше, дістався безподій, навіть затяжний спуск у свій автокооператив у нятяжечку напершій передачі ми подолали! УРА!
ЗАЗик просто розумничка та молодець! ні разу не затихнув!
ми вдома приїхали додому!
Червоний колір йому
Ну от і на місці! і хоча він коротший за Калину на 12см, місце вгаражі не додалося! :)
Усім хорошого дня та вечора! До зустрічі!






Коментарі2
Чого переживати, по молодості коли не те що на евакуатор. на бензин грошей не було, гнав через увесь Київ таврію без гальм і ручника, жвавий трафік, пробки, особливо весело з гірки.
Пам'ятаю в часи коли не було евакуаторів, інтернету (а може й стільникових, не пам'ятаю вже) лопнув гальмівний шланг на дев'ятці. Теж доїхав через все місто (кілометрів 10) на аварійці та з ручником. спокійніше