Відрощую діагностичні здібності або продовження ступичної історії.

Загалом колісні веселості продовжуються. Рівно тисячу кілометрівтому у нас була заміна маточини.

Після цього я задоволена, як стадо дрібних слоників, розсікала помісту, змоталася в Нікополь до батьків, при цьому топивши по трасі145 км-годину і дивуючись як добре машина тримає дорогу. Потімнамітила. Поїхати до Запоріжжя на слалом у Широкому.

Але У мене продовжує наростати якийсь інтуїтивний зв'язок змашиною.

Мало того, що я перед кожною поїздкою її оглядаю з усіх боків, разна тиждень дивлюся рівень олії та інших рідин, заглядаю подивитисячи не потіють аміки, і т.Д.

Ще чомусь почала перевіряти колеса — не просто дивитися візуально, а упираючись ногою, розгойдувати... І точняк, заднє ліве колесо прирозгойдуванні показало невеликий люфт із металевим звукомдиньк.

>

Загалом намітила з'їздити перевіритись, а в п'ятницю потрапила назустріч клубу, попросила хлопців глянути. У хлопців сили більшевиявилося — вони похитали авто набагато мужніше і мій "діньк"трансформувався в скрегіт.
Колесо зняли, підтвердили, що трабла у підшипнику. Розбиратиматочину я не дала - т.К. Треба було їхати до людини, яка її ізмінювала, а як я поїду на інший кінець міста, якщо детальрозсипеться? Загалом, слалом накрився мідним тазом.

Вчора з'їздила до Механіка. Він сам не повірив своїм очам. Загаломбрак деталі, 2% ймовірності і вони стали моїми.
Все замінить по гарантії.

Я навіть не дуже засмутилася, чесно кажучи . Я лише вдячна собі завиявлення проблеми і вдячна моєму Тигру за те, що ми не обійнялистовп на 145.
Тому як їздила я цю тисячу км із заміни досить хвацько — нова гумаж, розвал, свіжак, все справи.