Двірник не встав:) Ну і чергова діагностика з нагоди.

Виїхала вчора на роботу вранці, дощ капав, увімкнула двірники. Ітут розумію, що щось не те.
Пасажирський двірник смикнувся і опав. Добре, що хоч правий —інакше через дощ їхати було б неможливо.Я навіть не уявляю, що яробила б у такій ситуації — і авто кинути не можна, і їхатинеможливо наосліп.

Загалом, доїхала на роботу.Вийшла, посмикала його — мож застряг чиприлип, хто його знає.Ні, не встає мій двірник. Товариш, знявзаглушку, подивився, сказав, що треба розбирати і без механіка необійтися. Такий.

О шостій приїхала, заодно застала там директора — Руслана.Похвалилася машинкою, обговорили її труднощі ну і брали активнуучасть в огляді. Точніше Руслан брав участь, а я навколо ходила ізаглядала. Діагноз — наказала довго жити пластикова заглушка в тязітрапеції. До чого вмирати вона почала давно, — це ж як меніпощастило, що агонія настала вже після снігів та морозів! Мій машинмене береже. Придумали тимчасове рішення — одягли шматочок якоїсьтермо-трубочки, феном обдули, зайве обрізали, змастили інадягли.

Працює. Але потрібно шукати тягу — якщо не існує такого поняття, якремкомплект із втулками окремо. Приємно здивована цим тимчасовимрішенням — т.К. На сервісах зазвичай туго з "вигадками" подібногороду - потрібно замовляти нову деталь і змінювати. Ну а потім яповисіла у своїй машині під стелею на підйомнику - тримала кермо, давила гальмо, поки знизу робився огляд. Вердикт — на останньомуподиху ступичний підшипник задній лівий. Та й спереду порвалисязадні сайленти важеля. Вони почали рватися ще восени. Після такоїзими це не дивно. Дорог же немає в місті.

Піду шукати деталі тепер :)