Я, помідори та руки з дупи

Днями віз консервацію з гаража додому. Не перший раз займаюсяперевезенням подібних "небезпечних" вантажів. Всі необхіднізапобіжні заходи були дотримані. Але це, однак, не врятувало меневід біди. Дрейфуючи на хвилях місцевих доріг під спокійні ритмиКузьми Скрябіна, я раптом почув дзвінке клацання.Я зупинився наузбіччі і неохоче відкрив багажник.Втім нічого несподіваного я тамне побачив, бо відразу ж визначив джерело цього неприємногозвуку.Під кришкою багажника мене чекав найкрасивіший натюрмортуламків трилітрової банки і недбало розкиданих по всьому багажникузелених квашених помідорів Кисло-солона рідина плавно розтеклася накилимку, і в цей момент я дуже зрадів, що багажник не обклеєнийковроліном.Тоді я ще не розумів, що наслідки цієї невеликої подіїСумніше, ніж очікувалося, завдяки формі кузова та моїм кривим рукамрозсіл успішно подолав борти гумового килимка і рушив у напрямкузаднього дивана. У результаті я отримав щойно випраний чохолзаднього сидіння з приємним ароматом домашньої консервації. Невистачало тільки гарячої картоплі та "запітнілої" пляшечки зморозилки :)
Наступного дня аромат помідор поступово почав перетворюватися насморід, що підштовхнуло мене скористатися послугами хімчистки наавтомийці. Уся процедура зайняла не більше півгодини. Менівичистили спинку сидіння, ковролін під ногами задніх пасажирів, попутно пропилососили всю підлогу. Нижню частину дивана я залишивна прання, тому що "пахощі" встигли проникнути глибоко в поролон.Сподіваючись отримати ідеально чисте сидіння я прибув наступногодня на миття. Випрати воно було добре, але просушити його напевнозабули. Мийник послався на те, що у них немає жодної апаратури длясушіння і подібні речі вони сушать на сонці протягом дня. Я дужецьому зрадів, адже вже тиждень з небес не з'являлося жодногосраного проміння сонця, а синоптики пообіцяли, що моє сидіннязавоняється і згниє до біса від тієї води, яку залишив горе-мийник.Висловивши йому пару ласкавих я повіз сидіння сушити на батареї.Найцікавіше, що я збирався в дорогу і всі місця в машині були "куплені та оплачені".
За ніч сидіння начебто висохло. Але не тут було. Як тільки пасажиризручно розташувалися на розкішному дивані мого лімузина, як відразувключилася опція зволоження дупи, якої явно ніхто не зрадів.Мабуть, волога залишилася глибоко в поролоні і вийшла назовні, яктільки побачила чисте вбрання пасажирок. Описано в словниках.
Наступного дня після прибуття у своє рідне місто-герой, я взявсяшукати вирішення цієї проблеми. А тим часом у машині утворивсястійкий і дуже нав'язливий запах вогкості, а шибки почали пекельнозапітніти, ніби над ними сиділи троє афроамериканців-бодібілдерів ікачали банку. Їх сприятливому кліматі поруч із кількома килимами.За допомогою спеціального "пилососа" вдалося викачати деякукількість вологи. Через добу тест серветками показав, що сидіннясухе. "ну нарешті", подумав я і з полегшенням встановив його назаду машину. Сидіння тепер дійсно сухе, на ньому можна сидіти сухо ікомфортно, не боячись "обмочити штанці") Однак запах вогкості досіприсутній, і як його позбутися поки поняття не маю. На небі нарештірозійшлися хмарки, мабуть бог утоплених автомобільних сидіньзмилувався з мене) Вже кілька днів витягую сидіння, залишаю йогоприймати сонячні ванни і дихати запорошеним і загазованим міськимповітрям. Буду вдячний за поради бувалих, може хто вже прикрашавсвій автомобіль квашеними помідорами та має досвід боротьби знаслідками. PS:А помідорчики, до речі, були дуже смачні! >