Прощай друже = (

Прошу вибачення, давно нічого не писав… Та й не було про щорозповідати. Засмутив міцно, особливо якщо врахувати, що не так вжей давно я його перефарбовував.Вже почав шукати маляра, але всізнайомі почали в один голос кричати "пРОДАВАЙ! ". Ну ось як йогопродати? Він же мій друг... Ось так і мучився пару місяціввирішуючи продавати чи ні... А потім увечері сіл порахував скількия в нього вклав і результат був щось типу "нІХЕРАСІБІ". Коротшенавіть мені стало ясно що прийшла час зупиниться і передати Ровер вінші хороші руки ... Воно то хоч і ясно, але продавати все одно нехотілося) Коротше скрипучи душею виклав оголошення.Місяця 3 він нехотів продаватися Напевно він сам собі господаря вибирав і нарештівибрав.З'явився мужик, що знає що таке Ровер, з руками зправильного місця, з інтелектом в очах =) Машина йому сподобалася, за ціною зійшлися і раптово я залишився без братюні. Прикро було дожаху! Підіб'ємо підсумки. Та в ньому було багато косяків. Тапостійно щось намагалося поржавіти. Та зламатися могло все щозавгодно і коли завгодно, і навіть якщо все відремонтувати ізамінити, то ламатися воно почне по новому колу) Та це не новамашина, тут немає купи будь-яких систем і нішцяков, тут простийсалон і він скрипить! Але в цій машині щось є, що чіпляє за душу.Словами це не пояснити. Ніхто з ровівників не може. Але поїздившиодного разу на Ровері ти не перестанеш його любити ніколи! Ось такісправи. На зміну Roverу прийшов Honda Civic 4d. З моменту продажу ідо написання цього запису вже минуло три місяці! Ніяк не мігнаважитися на цю посаду. Всім доброго дня і ні цвяха, ні жезла