Моя перша зима

З першим місяцем зими директор по роботі вирішив відмовитися відофісу. В результаті — тепер ми працюємо у 4-х стінах будинку.

Випав перший сніг — а їхати нікуди.

Ностальгія по щоденних поїздках до центру міста.
> Але все-таки перший зимовий виїзд відбувся.Я на радості, по сходах з 5 поверху біжу до машини.І майже на фініші, на сходахпідвернула ногу, та так, що йти майже не могла.
На щастя, не знайшла... Тосол розбавлений водою так і залишивсямокрим, незамерзайка для склоочисників з водою теж не замерзла.почала дути нормально на лобове.Підігрів заднього скла тежпорадував.Права, знайшла смужки, які не гріють.Але більшістьсправляється з роботою.

Перший виїзд відбувся. Дорога – каша. У центрі не знайшлажодного м'яса для паркування, тому припаркувалася на 5 хвилин, навіть соромно сказати, — на тротуарі. На ногу не можу стати. Тимне менш, якось вдалося вийти у справах і повернутися в машинку. Напедалі нога тисне без болю. А ось ходити — дуже важко. Другий виїздвідбувся за тиждень. Мороз, сніг мете. Дороги не чистять.
Машина також завелася без проблем. Але з підігрівом вікон упоратисябуло важче. На лобовому лід робиться зсередини. Заднє скло успішнопрогрівається. У бічних уже нічого не видно. На заправці купиланезамерзайку — пшикавку. Більш-менш вона впоралася із бічнимивікнами.
На дорозі машин мало. Колія тільки в лівій смузі (праворуч що, неїздять? ). Сніг інтенсивно падає, щіткам важко його змітати. Ехалане далеко, в першу поліклініку, з ногою. Припаркувала машину наузбіччі. Через 10 хвилин повернулася — а машини з-під снігу невидно :) Довелося заново ходити довкола і зчищати сніг.
Пробуксовки. Чистять лише тротуари — на дорогах — жах! Але поїздкавдалася! Тепер планую нарешті заїхати на СТО на тижні. І на святапоїхати до Івано-Франківська.
Читала, як недавно дороги були перекриті, люди дві доби стояли уснігових заметах. Небагато страшно їхати в далеку дорогу, але я безмашини ні ногою. Тому вихід один - газ: