< /p align="justify"> Цей маршрут ми давно катали ще з 5елементом.Взагалі, ми тоді практично не вилазили з цього лісу.Тимне менш, незвіданих доріг в цьому районі ще багато, а це означає щопригоди Мамонта тільки починаються.
З погодою в цей день все було не стабільно. Я виступав не просто вролі оператора-штурмана, як це було завжди, а й у ролі водія, цедосить ускладнювало весь процес, але зовсім не робило його меншцікавим та захоплюючим.
У ролі штурмана сьогодні був мій брат, хоча на сьогодніпозашляхових дисциплін і не планувалося, все ж таки на душі булонабагато спокійніше, коли поруч сидить ще одна джиперськаголова.
> Зробивши пару фоток біля станції вивчення іоносфери (радарів), починаємо рух ґрунтовкою у бік гомольшанського лісу. Першаконтрольна точка на маршруті — Позов яр. До нього дістаємосьполями. Дорога дуже красива. На вимогу пасажирів роблю зупинку.Поки ті бігають по кущах, ловлю Мамонта в об'єктив фотокамери.
За той довгий час, який довелося провести за екраном комп'ютера, наближаючи цей день, подібні картинки викликають почуття глибокогоумиротворення. . Тепер і в мене є трішечка справжньої свободи! Через густі зарості пробираємося до ставки в Позовному яру. Тутдуже красиво. І головне, ми ніколи тут нікого не зустрічали зтуристів. Тобто сліди їх перебування тут простежуються регулярно увигляді сміття, стріляних гільз, недопалків та іншої гидоти. Але щоб кого зустріти і налаяти, такого ще не було. А місце справдігарне. Є столи та навіть мангали. Хоча з ночівлею тут було б незовсім комфортно. Немає пляжу для купання. В іншому все супер.Трохи перекусивши, рухаємося далі. Через Гайдари виїжджаємо нагазопровід, який заводить нас у гомольшанський ліс. Кількакілометрів котимося прямо, потім згортаємо ліворуч у напрямок с.Коропове. Нам потрібно потрапити до наступної контрольної точки —Козачої гори. Це одне з наймальовничіших місць харківщини. Завждисюди заїжджаю, якщо катаюся в цих місцях. Пейзаж поки незмінюється, але не за горами того дня, коли деякі сосни зірвутьсявниз. Селфі-палиця допомагає зробити загальне фото нашого екіпажу.У нашій фото-колекції вже багато таких фотографій, але традиції всеодно дотримуємося.
Далі прямуємо до заливних луг Нижнього Бішкіна. Дорогою трапляютьсякілька інцидентів. Спочатку втратили грибок шноркеля, якийзрадницьки зачепився за гілку і мало не потрапив під колесо. Потімя примудрився втягти задній колісний диск в колоду, що стирчить.Сам не розумію, як це у мене вийшло. Ймовірно з габаритами Мамонтаще потрібно ґрунтовно потренуватися. Потім довелося небагато, алепо-справжньому "порубатися". Дерево, що впало поперек дороги, змусило прокласти об'їзну колію. Тут став у нагоді весь нажитийджиперський досвід. Брат вирушив "штурманити", а я увімкнувшипонижку, почав пробиратися крізь ліс по наміченій траєкторії. Невсе пройшло гладко. В один коридор машина не пройшла, і на крутомуспуску уперлася колесом у похилене дерево. Здаючи назад я наїхав наколоду і мене трохи скинуло вбік, притиснувши до іншого дерева. Вжебули думки розмотати задню лебідку, але кілька маневрів вивелиМамонта на вірну траєкторію і ми благополучно повернулися надорогу. Виїзд на заливні луки мав надати можливість помісити бруд.Але брід якого я побоювався виявився повністю сухим. Незабаром мивже купалися у Сіверському Донці
Вкотре ми завершили цей маршрут відвідинами меморіалу воїнамВеликої Вітчизняної Війни.
На цьому моя невелика розповідь добігла кінця. Ставте лайки, пишітькоментарі, та підписуйтесь на мій журнал. Буде цікаво!
"здаючи назад я наїхав на колоду і мене трохи скинуло вбік, притиснувши до іншого дерева. Вже були думки розмотати заднюлебідку, але кілька маневрів вивели Мамонта на вірну траєкторію іми благополучно повернулися на дорогу. Виїзд на заливні луки мавнадати можливість помісити бруд. Але брід якого я побоювавсявиявився повністю сухим. Незабаром ми вже купалися у СіверськомуДонці
Вкотре ми завершили цей маршрут відвідинами меморіалу воїнамВеликої Вітчизняної Війни.
На цьому моя невелика розповідь добігла кінця. Ставте лайки, пишітькоментарі, та підписуйтесь на мій журнал. Буде цікаво!
"здаючи назад я наїхав на колоду і мене трохи скинуло вбік, притиснувши до іншого дерева. Вже були думки розмотати заднюлебідку, але кілька маневрів вивели Мамонта на вірну траєкторію іми благополучно повернулися на дорогу. Виїзд на заливні луки мавнадати можливість помісити бруд. Але брід якого я побоювавсявиявився повністю сухим. Незабаром ми вже купалися у СіверськомуДонці
Вкотре ми завершили цей маршрут відвідинами меморіалу воїнамВеликої Вітчизняної Війни.
На цьому моя невелика розповідь добігла кінця. Ставте лайки, пишітькоментарі, та підписуйтесь на мій журнал. Буде цікаво!
Коментарі4
Ти вже засадив його? )
Поки ні)
Якщо я не помиляюся, цей меморіал недалеко від двох невеликих містків через Сіверський Донець на звивині дороги? Я проїжджав там тільки один раз, коли у нас перший раз міст обвалився між Андріївкою та Червоним Дінцем і його закрили, зараз його знову ...
Він самий!