Моя поїздка за рідними через перевал Ужок.

Діло було так, приїхавши з моря, дружина з дітьми вирішили поїхатив табір у м.Сколі, поїхали вони туди зі знайомою . На її машині натиждень, через чотири дні сказали мені, що хочуть додому, бо тамдощі другий день поспіль і взагалі нудно, та й мені набридло вдомабути одному, вирішив я їх забрати, на радостях вранці заправившибак газом рвонув за ними, по дорозі до Мукачева малеха поганяв зФольциком Пасатом дизельним на швидкості 200 нас гальмуютьгаишники, але думаю потрапив малеха, а виявляється в селі Ракошинелюди перекрили дорогу і їхати треба через Перечин, але я й рвонувтуди, але я не дуже добре знав об'їзні дороги, а путівника нателефоні увімкнув пізно, то поїхав я у бік перевалу Ужок, а не якусі через Воєводине, коли я перетнув кордон Закарпатської області зЛьвівської, то був малеха в шоці, дороги просто немає, потімзвернувши убік сіл охренів ще більше, але плюс в одному, що красатам реально не описувана на самому перевалі, приїхавши в Сколе, мужики питали, що я реально через Ужок їхав? тому я вже поїхавнормально через Воєводине, хоч і там дорога не актив, але зайвийраз переконався, що мій Міцик танк ще той, я його називаюпросто-безпонтова надійність і для мене це важливіше за всякі тамкруті прибамбаси, які мають інші марки.