На захід!

Зовсім недавно закінчився мій "марафон" по західній Україні. Це бувтой самий, перший дальняк за кермом Дюранго якого я так чекав зтого самого моменту, коли купив цей авто. Та що там говорити, почасти заради подібних поїздок я його і брав! » Паливо в бак, сумкив багажник і за горизонт! зміни до нього.Вже добравшись доЗакарпаття я дізнався що ми тонемо! Точніше тонуть саміКарпати.Паводків такої руйнівної сили не було з 2008 року.Водазмивала дороги, мости, заливала цілі села.І все це було на шляхунашого прямування. Всієї території західної України кілька тижнівйшли дощі і з'їжджати з твердого покриття, правду кажучи, нехотілося.Але не випробувати Доджа на підсипаних гірських дорогах яне міг.Машина показала себе чудово, за винятком деяких моментів проякі трохи нижче розпише детальніше. br/>
Скажу відразу, двигуна цілком вистачає як на трасі, так і дляштурму гірських вершин. У гору машина лізе стабільно та впевнено, чим трохи ламає життєвий устрій та світогляд водіїв зустрічнихГАЗ-66. Я говорю про підсипані ґрунтові дороги, що ведуть до вершинукраїнських Карпат, де кут підйому часом близько… коротше їдешпрямо — дивишся в небо!
Особливо хочеться розповісти про їзду серпантинами. Тут на допомогуприходять підрульові пелюстки. А справа ось у чому, рухаючись угору із заданою швидкістю автомобіль продовжує завзято боротися заекологію та економію. Обороти двигуна не піднімаються вище 2тис.Відчувається брак моменту, так і хочеться пришпорити. Алепродавлювати педаль газу на підлогу — ми йдемо в набір швидкості! Аось і поворот, а за ним спуск треба зменшувати. Але так як нам нетреба проходити цю ділянку на час і дрифтити в поворотах, тонабагато комфортніше керувати передачами на заданій безпечнійшвидкості. Тепер повернемося до відносного бездоріжжя. Я навмиснепишу "відносне" тому що врятли комусь спаде на думку порівнюватиміський кросовер, нехай і повнорозмірний, з машинами, які народженімісить болота і ламати молодняк на своєму шляху. Одним словом, простіше описати ті прикордонні якості автомобіля, вище за якіставиться під питання адекватність водія. Основним обмежувачем, намою думку є кути з'їзду та заїзду. Нижня губа переднього бампера цемій біль! Я напевно не зважусь зняти її з естетичних міркувань, алеця хрень постійно сидить у твоїй голові і як лікар психіатрмонотонно вмовляє тебе заспокоїтись і повернутися на асфальт.Кліренс, його багато не буває. Мені вистачає, але хочеться щечууууть-чуууууть.
Тепер комфорт. Тут можна багато писати і все піде плюсом до карми.Зупинюся на тих моментах, які я гідно оцінив тільки зараз.Контрольсмуг — якщо раніше я не розумів навіщо це взагалі, то тепер скажу, що взагалі і зокрема ця штука допомагає не прогаяти той момент, коли водій починає плисти від втоми. Саме в такий момент кращез'їхати на узбіччя і пару годин поспати.
Вентиляція сидіння так само підтримує тіло в тонусі і воно не таквтомлюється у тривалій поїздці.
Відколи МВС стало колекціонувати мої фото на дорогах - круїзконтрою незамінна річ. Залишилося тільки зв'язати його зкартою!
20е диски це красиво, і комфортно… у Штатах… напевно… але не у насна відрізку Солотвино-Рахів.
Автоматичний далекий світ спрацьовує чітко, крім випадків здалекобоями коли кабіна над дорогою, а фари ще не спливли. Можнапобачити світанок від люстри над кабіною. Але вони, я думаю, і самів темі і мені жодного разу не запалювали. Отже, що за фактом.Маршрут:
Київ — Львів — Ужок — Ужгород — Мукачево — Поляна — Солотвино —Рахів — Яремче — Франківськ -Київ. Загальний пробіг - 2008км.
Середня витрата 92-го бензину - 8л. На 100км!
На мій відмінний результат!