Перша зустріч

7 травня 2021-го я отримав трекінг контейнера, в якому знаходиласямоя заповітна покупка. Великий контейнеровоз Agios Minasпристойно завантажився і вже 17 травня неквапливо відправився відузбережжя Х'юстона.
Віддати швартові!

Сказати, що я чекав на прибуття — це взагалі нічого не сказати.Явідстежував місцезнаходження судна майже щодня і мимоволі починавхвилюватися, якщо контейнеровоз скидав швидкість або затримувався вякомусь порту.Курс до речі був таким:Хьюстон, США — Гамбург, Німеччина — Клайпеда, Литва.

Добре, що веслами гребти вже не обов'язково.

Напевно тоді були попутний вітер, повні баки гарного палива ізадерикуватий капітан, тому що Agios Minas прибув у портГамбурга помітно швидше за графік. 6 днів Наш контейнер у цей часперевантажили на менше судно Emotion і 10 червня 170-тиметрова байдарка попливла у бік Литви.

Пересадка пасажирів

Так виглядає трекінг контейнера.

Тут все пройшло більш-менш за планом.

Якщо вірити трекінгу, то 13 червня наш контейнер буврозвантажений у Клайпеді (литва) і вже 14 червня машини, якізнаходилися всередині, нарешті відправлені до України. АЛЕ.Зі слів знайомого хлопця, який займався організацією доставки, цебули неправильні дані і за його словами розвантаження/відправкабуде насправді за кілька днів.

Наступний тиждень був найемоційнішим. Ми припустили, що якщо 14-гов понеділок автовоз поїхав з Клайпеди, то 18-го в п'ятницю вінточно має бути у нас у Луцьку. П'ятниця прийшла — тихо. Надійшлаінформація, що прибуття буде на вихідних 19-го чи 20-го. Субота, тиждень… Знову тихо. Далі нам кажуть, що швидше за все машина будевже понеділок 21 червня. І в обід у цей день прилетілоповідомлення, що наша машина вже в цей момент напевно приймається вЛуцьку на митниці! на митницю), пояснюю двома словами що до чого іми кулею летимо до митниці на паркування і… Ну як же так? Там немаєнашої білої сімки! Усі напевно перевірили. Навколо добре оглянулиусі вантажівки. Напевно, не приїхала ще. Ми розвертаємось і вженеспішним кроком із підбитим настроєм залишаємо територію луцькоїмитниці. І тут мені прилітають у Телеграм кілька фото…

Дело на тлі видно за написом, що машина ще в Литві.
В очікуванні автовоза.
Бампер упаковали — це добре.
> Вже на цьому фото я мав щось побачити. Але не побачив ...
Пише знайомий, що трохи була не точною інформація щодо статусумашини і насправді сімка зараз ще у Клайпеді у Литві, але вже скоробуде вирушати. Що ж… У цей момент я, правду кажучи, перегорів.Занадто багато було "ось-ось, потерпи, вже на підході" і зараззнову. Набридло. Та й сам винний. До біса все! Далі мені було вжевсе одно на очікування. І без цієї машини справ повно. Колискажуть, що вже за фактом замовлення прибуло до мого міста, тодівже поїду дивитися. І що ви вважаєте? Відразу наступного дня 22червня о 22:53 мені надсилають відео з моєю машиною прямо зтерміналу луцької митниці! )
23 червня. Це була Година Х. Цілий день, відповідальний задокументи і доставку, мій знайомий займався паперовими справами порозмитненню, а вже ввечері рівно о 21:29 я вирушаю куди ви думаєте? - Правильно! На першу зустріч із коханою! ) Машина до речі пройшлаза цей день усі митні процеси (залишилися сертифікація тапостановка на облік) і наприкінці дня її привезли на паркування дляпередачі власнику. А власник звичайно вже тут як тут! ) Ви відразулегко побачили бампер іншого кольору. Правильно. Але я настількибув у емоціях, що бачив перед собою лише чудовий великий білий зад! Критичний погляд поки що був відсутній. Роботи на перший погляднебагато. Я тоді ще не знав, що попереду на мене чекає 3 місяцівідновлення. Але про це пізніше. Ближче дивлюсь що до чого Невже цемій автомобіль? ) Запитую чи можна сісти) Приємний білий салон з4-ма з 5-ти помічників водія. Немає тільки нічного бачення. Місцявсередині вистачить усім Косяк на кришці динаміка. Вм'ятина ідрібний прокол. Це як я розумію лягає під ноги для підвищеногокомфорту задніх пасажирів. Треба підклеїти. Фара на місці - цедобре А тут я почав придивлятися ... Я був у легкому сп'яніння відхвилювань, пов'язаних з прибуттям машини, і сам навіть це відразуне помітив . У мене були широко розплющені очі, але крім великоїбілої найкрасивішої на світі машини я нічого перед собою не бачив.Напевно тому, що я звичайний хлопець з околиці, який до цьогомоменту думав, що на таких машинах їздять тільки дуже важливіперсони... А водій автовоза недбало загорнув ущільнювач задніхдверей, вимазаний по колу в білу фарбу, і каже: "дивись. Тут цідвері фарбували." Дивимося далі.
Колір усієї лівої сторони відрізняється від кольору багажника іправої сторони.
Тут добре видно різницю. Нерідна фарба вже трохи облізла зліва білямолдингу заднього скла. Я походив навколо і зрозумів, що вся ліва (водійська сторона) пофарбована в інший білий колір. Два двері, чверть і задній бампер конкретно відрізняються по відтінку. Хм.А поКарфакс все відмінно і ми купували машину саме в страховійкомпанії. За чималі гроші. Змішані почуття… Сподіваюся, коли всезроблю, мені служитиме вірою і правдою. Я був дуже радий здобутомуприбуттю машини. Не вірилося, що вона справді моя. Може це і надтопо-дитячому виглядає, але я пишу це так, як я насправді переживав.Щоправда ці моменти з очікуваннями та фарбою якось зіпсуваливраження… До речі. Не були виявлені підсклянники та великі чорнінакладки, що кріпляться під капотом по обидва боки двигуна білякрил. А вони були. Фото з паркування в порту Х'юстона.
Внутрішня вставка для підсклянників на цих фото ще присутня.
Ці великі накладки я очікував також знайти в багажнику. На жаль їхтам не виявилося. Це я потім уже помітив. Щось думатимемо.Наступного дня очікується відправка на сервіс. Там фахівці вжепоставлять конкретний діагноз і пройдуть по всіх вузлах. Перший цимзавершено.

Спати поряд з машиною не дозволили. Тому я у хвилюючому настрої, але все-таки добровільно та без бою, покинув парковку. Буря емоцій, спричинена прибуттям машини, ніяк не хотіла засинати. Язателефонував кращому другові, взяв пляшку Джемісона і ми поїхалипобалакати про життя…

На добраніч
"взяв пляшку Джемісона і ми поїхали побалакати про життя…
На добраніч
"взяв пляшку Джемісона і ми поїхали побалакати про життя…
На добраніч