Наша зустріч була випадковою))), але (мені дуже подобається цей вислів) "будь-яка випадковість - це непізнана нами закономірність"...
Яксь, толі у дрімоті в мріях, представилася мені картина… ні, ну майже як фотка в голові… як стоять у нас у дворі дві білі фієсти:одна "громадянська" - для дружини, а друга - "бойова", для мене; ) (ну почали ми, як ви розумієте, з дружини))))) Так ось, минуло якийсь час і життя нас поставило перед вибором машини.
Я, звичайно, не відразу згадав про "бачення" і поїхав по салонах дивитися, що є на наші кошти прикупити. -ТД двигуном зі 163-ма конями.По фаршу машині не було рівних у своїй ціновій категорії та класі.Перераховувати не буду, не та тема, але дуже гідно.Скажу тільки, що ні Октавія А-5, ні Хюндай Ай-30, ні Фокус 3, згодом, не змогли зрівнятися з ним.
Чому не купили? Відповідь банальна:не вистачало на неї, навіть із кредитом… Стали дивитися дешевше, той же Фокус 3, наприклад, але через те, що не поставлялися моделі з дизелями (а я давно закоханий у дизель), око випадково (? ) впало на дизельну Фієсту, "всю в білому", та з приємним для нас цінником. Ось тоді я і згадав про свій сон/дрім/марення(? ) про білі Фієсти)) Вирішили з дружиною, що "ноги будемо простягати по довжині ковдри"))) і 7-го листопада, "в Червоний День календаря" (с), ми зробили свій перший виліт - виліт з автосалону…
Всі, хто здійснював перший виїзд з автосалону на новій машині мене зрозуміють - "непередавані атутенії" - хоча Шевролет, на якому я проїздив майже 6 років, дістався мені практично з нулів - з 600-ми км пробігу - але радість "першої зустрічі" я відчув лише з Фієстою))) Приємна тяга, нехай і слабенького, дизеля ... Дивовижна м'якість ходу по наших "недорогах", навіть після " ватного" Лачетті ... Цілком гідна шумоізоляція ... Млинець, як зручно сидіти! .. Такі думки крутилися у мене в голові, коли ми їхали з нею вперше, "без менеджера")))) Тоді ще я не "пізнав" обсяг багажника, " зручність" користування склопідйомниками та інші "приємні" дрібниці, але це вже зовсім інша історія...
Загалом, коли менеджер салону обдзвонював мене на предмет "задоволений/незадоволений", я йому відповів, що "машина - моя ", за всіма відчуттями і не дивлячись на те, що купувалася з прицілом на дружину))) Ось так-то ... Ну а про те, як ми далі жили разом, гадаю, що ще напишу. Поки що, для затравки (як монетку кинути в море, щоб до нього ще повернутися), скажу, що писати начебто є про що:болючі "пологи" дисків, пошук "додаткових об'ємів" багажника, чіп та інші маленькі та не дуже радості. Тож, як кажуть, до зустрічі в ефірі! (сподіваюся - не обломає писати)))))
5









Коментарі
Коментарів ще немає.