Почнемо, мабуть

Наша зустріч була випадковою))), але (мені дуже подобається цейвислів) "будь-яка випадковість - це непізнана намизакономірність"...
Яксь, толі у дрімоті в мріях, представилася мені картина… ні, нумайже як фотка в голові… як стоять у нас у дворі дві біліфієсти:одна "громадянська" - для дружини, а друга - "бойова", длямене; ) (ну почали ми, як ви розумієте, з дружини))))) Так ось, минуло якийсь час і життя нас поставило перед вибором машини.
Я, звичайно, не відразу згадав про "бачення" і поїхав по салонахдивитися, що є на наші кошти прикупити. -ТД двигуном зі 163-маконями.По фаршу машині не було рівних у своїй ціновій категорії такласі.Перераховувати не буду, не та тема, але дуже гідно.Скажутільки, що ні Октавія А-5, ні Хюндай Ай-30, ні Фокус 3, згодом, незмогли зрівнятися з ним.
Чому не купили? Відповідь банальна:не вистачало на неї, навіть ізкредитом… Стали дивитися дешевше, той же Фокус 3, наприклад, алечерез те, що не поставлялися моделі з дизелями (а я давно закоханийу дизель), око випадково (? ) впало на дизельну Фієсту, "всю вбілому", та з приємним для нас цінником. Ось тоді я і згадав просвій сон/дрім/марення(? ) про білі Фієсти)) Вирішили з дружиною, що "ноги будемо простягати по довжині ковдри"))) і 7-го листопада, "вЧервоний День календаря" (с), ми зробили свій перший виліт — вилітз автосалону…
Всі, хто здійснював перший виїзд з автосалону на новій машині менезрозуміють — "непередавані атутенії" — хоча Шевролет, на якому япроїздив майже 6 років, дістався мені практично з нулів - з 600-микм пробігу - але радість "першої зустрічі" я відчув лише зФієстою))) Приємна тяга, нехай і слабенького, дизеля ... Дивовижнам'якість ходу по наших "недорогах", навіть після " ватного" Лачетті... Цілком гідна шумоізоляція ... Млинець, як зручно сидіти! .. Такідумки крутилися у мене в голові, коли ми їхали з нею вперше, "безменеджера")))) Тоді ще я не "пізнав" обсяг багажника, " зручність"користування склопідйомниками та інші "приємні" дрібниці, але цевже зовсім інша історія...
Загалом, коли менеджер салону обдзвонював мене на предмет "задоволений/незадоволений", я йому відповів, що "машина - моя ", за всіма відчуттями і не дивлячись на те, що купувалася з приціломна дружину))) Ось так-то ... Ну а про те, як ми далі жили разом, гадаю, що ще напишу. Поки що, для затравки (як монетку кинути вморе, щоб до нього ще повернутися), скажу, що писати начебто є прощо:болючі "пологи" дисків, пошук "додаткових об'ємів" багажника, чіп та інші маленькі та не дуже радості. Тож, як кажуть, дозустрічі в ефірі! (сподіваюся - не обломає писати)))))