Відпустка, частина 5: Дорога назад: Свєті Влас (Болгарія) - Львів

15 липня присвятили лежанню біля басейну, а на 16 було запланованийвиїзд з готелю, думав у районі 11-12 годин дня виїжджати. 16 липнявиїзд вийшов раніше 11-12 годин, оскільки пішов дощ і сенсу сидітище кілька годин не було, о 9-й ранку ми вже поїхали. Черезпропускний пункт Негру Воде, де ми й були майже о 12-й дні, але наньому імовірно потрапили на перезмінку, оскільки спочатку черга нерухалася, а потім пішли нормальним темпом, але через це простоялимайже 1, 5 години (підходив англієць, питав чи нормально це тут..До речі, пост суміщений, тобто в 1 віконці перевіряють паспортивідразу і болгарські, і румунські прикордонники.Дрібниця — спочаткуперевіряють громадян ЄС. Якщо будете там — є кілька заправок, алеможе не бути палива, наприклад.
Далі їдемо манівцями біля Констанци на автобан Avtostrada A2, обмеження швидкості тут 130км/год. Але потік дуже щільний їде, аждо пробок на швидкості 100км/ч, тут же потрапили в зливу, якапереросла з дощу у Свєті-Власі. Кілька разів перетнули Дунай, вірніше 2 його русла — все-таки він широкий.
Зона відпочинку на Avtostrada A2
Початок мосту через Дунай біля Чорноваде
Міст через Дунай біля Чорноваде
> Міст через Дунай біля Чернаводе
Міст через Дунай біля Чорноваде
Міст через Дунай біля Фетешті
Під Фетешті стоїть пункт збору оплати за автобан, тому що у наснемає електронного приладу для автоматичної оплати, то потрапилиза часом тут ще півгодини. Оплата — 13 лей, приблизно 3 євро, алеми заплатили 5, тому що менше все одно не було, а румуни здачу недають (як і оплата за міст на кордоні з Болгарією))).
Після з'їхали на дорогу, що веде до Слобозії і рухалися нею доБрайли (вирішили їхати якнайбільше магістральними дорогами з меншоюкількістю населених пунктів). Також під Слобозією поліція перекриладорогу через аварію, де ми також втратили майже годину.
Відразу після з'їзду з автобану на найближчій заправці долили 15літрів дизеля на 68 румунських лей, оскільки нам не вистачало доукраїнської. Межі. Особливість — на автобані є заправки, але до нихзазвичай півкілометрова черга (бачили 4 штуки і на всіх 1 і теж), аодразу після з'їзду черг взагалі немає на АЗС.
У Брайлі підкріпилися у моллі та поїхали далі . Була така ідея –ближче до ночі шукати готель дорогою. Але ближче до кордону та ночістали розуміти, що готель варто було замовляти заздалегідь, тому щоїх траплялося, щиро кажучи, не дуже багато. Також стояла проблема зоплатою за каву/закуски на заправках та кафе — то не приймаликарти, то не було кави/закусок, то було закрито, то приймаликарти, але стояла кава-автомат, який приймав тільки леї, то назаправці залишався 1 скушкірений хот-дог на чотирьох)) За намитакож їхали львів'яни на Land Cruiser з такою ж проблемою — де бпоховати))<
Десь під Бакеу
Десь під Бакеу
За підсумком їхали поки що їде. На пропускному пункті Парубне булирівно о 12-й ночі. Там простояли ще з півгодини і на блискучомуіндикаторі рівня палива заїхали на Shell біля селища Валя Кузьміна.Потім виїхали у бік Львова. За бортом вночі було 11 градусів тепла, за Івано-Франківськом було всього +5, тож кілометрів 100 їхали втумані.
Будинки ми були о пів на шосту ранку. Маршрут склав приблизно1150км.
Продовження слідує:
Частина 1
Частина 2
Частина 3
Частина 4
Частина 6