52. Маленька подорож під негласним девізом Слабоумство і відвага

Вітаю всіх, хто заглянув!
Цього літа сталася подія, яка відкладалася вже дуже давно — минашою маленькою сім'єю з'їздили до Карпат. На УАЗі. На частковорозібраному УАЗі…
>

1. Передмова.

По-хорошому ця поїздка мала відбутися вже давно, років п'ять томутак точно Ще в 2012 році, коли я купив УАЗик, мене відвідуваладумка, що треба буде заїхати на ньому в Карпати.Одразу я, звичайно, не поїхав:досвіду обмаль, машина незнайома - мало що може вилізтипо дорозі. Дворі стояла, потім почалися поступові переробки, ремонтики і ремонти... Була знята обшивка салону, щоб поваритикузов, що почав гнити, в результаті чого салон перетворився накоробочку, що забруднює мазутом все, що в неї потрапило)
Ремонтувалися гальма, замінювався генератор.Знову ремонтувалисягальма.Були проблеми з паливною - настільки, що 10 км до сусідньогосела проїхати не виходило - мінялася магістраль і карб.Одружуватисянавіть встиг)))
З останнього (на даний момент) - розвалився ШРУС і було проведеноремонт переднього моста.
Все це ніяк не сприяло далеким поїздкам і, більше того, не вселяловпевненості в їхньому вдалому завершенні. Швидше навпаки – виселялоїї)
У середині червня відбулася рідкісна та довгоочікувана подія –настав час літньої відпустки. Цілий рік його чекати доводиться))Вирішили поділити його на морську та гірську частину. Якось уже такробили – сподобалося. Взяли квитки на потяг у бік моря. А колиподивилися в бік Карпат, виявилося, що вже все розібрали (квитки, звичайно, не Карпати) Залишилися лише криві варіанти (ну в сенсі непрямі, а з пересадкою) І то дуже мало… І тут надійшла шаленапропозиція:- А поїхали на машині! - На якій? ! - На УАЗі, звичайно, ти ж про це мріяв! - Так він же не готовий! Салон розібраний умотлох, міст передній тільки відремонтував, не обкатал ще, та йвзагалі… — Ну й що, салон можна застелити чимось, речі в пакетисховати, щоб не бруднились. Поїхали!
— А якщо не доїдемо?
— Куди доїдемо, так і буде. Підготовка. Якщо така справа, то требахоч якось підготуватися до такої далекої дороги. Речки там зібрати, маршрут прикинути, доробки машиною доробити. Склали зразковий планпідготовки:Якщо серйозно - написали список речей, які потрібно незабути взяти в дорогу (якщо що і буде зайве - не страшно, в Буханцімісця багато), написав я також список доробок. Щодо списку речей –гадаю, наводити його, сенсу немає. Все одно не все знадобилося, та йперша така поїздка – не претендую на гуру в організації побуту.Наприклад, взяли намет, казанок та ліхтарики, які жодного разу намне знадобилися. Ще чотири п'ятилітрові баклажки води з якихзнадобилася одна, та й то особливим чином (про це трохи пізніше). Аось список доробок по машині:1. Застелити підлогу;
2. Повернути на місце обшивку салону;
3. Змінити масло в редукторі переднього моста;
4. Замінити шланг зчеплення;
5. Замінити гальмівні шланги та змінити рідину, а то в старій вжевода присутня у складі;
6. Зробити щось, щоб прилади показували хоч приблизно правильнізначення;
7. Підключити USB-зарядку до борт-мережі.
А також закинути запасні деталі та рідини.
З усього перерахованого вдалося виконати перші два пункти, і теабияк. Толі УАЗик підріс, чи обшивка усохла, але натягувати їїдовелося силою, і то залишилися зазори місцями. Ну і барахлішкозапасне прихопив - пару коліс, моторне масло, трансмісійне, запасний трос газу, ремінь генератора, комутатор, шланги.Інструмент, звичайно. Тосол і омивайку докупив уже дорогою. На іншідоробки банально забракло часу…

Головний інспектор перевіряє готовність.

У Гуглі прикинули приблизні маршрути туди – назад. З такимрозрахунком, щоб не просто доїхати, а ще й пам'ятки якісьподивитися. І намалював нам Google картинки, за якими, якщо вірити, ми доїдемо за 10год туди і трохи більше назад. Що, правда? На УАЗіз Києва до Карпат, 700+ км, за 10 год? ! Та ви жартуєте, проте! Пиляти всю дорогу без зупинки, приїхати до підніжжя гір на ніч і втемряві почати сходження? Ні, дякую, я вночі спати люблю. Я і вденьпоспати не проти)))
Такий відпочинок нам не потрібен! Уточнюємо маршрут, доповнюючийого парою проміжних точок для ночівель, в яких є ще на щоподивитися. Ночувати ми вирішили в готелях, щоб додатково неускладнювати цей квест. Ночівлю «туди» запланували в Дубно, проміжну ночівлю на шляху назад — у Заліщиках.
Таким чином вийшов більш розмірений темп поїздки, не требапоспішати, за бажання можна робити додаткові зупинки в дорозі і небоятися запізнитися . На тому й вирішили.

Наші маршрути.

3. День перший. Перші складнощі.

І ось настав день відправлення. Точніше ранок, але не дуже ранній, годині 9. Оскільки УАЗка проживає не в Києві, а в селі неподалік, то раніше їхати не наважилися – нехай спершу проїдуть охочіпотрапити на роботу. У мене відпустка, можу собі дозволити B-)))Виїхали приблизно о 10:30. Передстартовий пробіг – майже 54728 км.Початок відліку.
Перший шматочок шляху – до Вишгорода, рідний та знайомий, нічогоособливого. У Вишгороді перший, тренувальний, так би мовити, підйому гірку. Дива не сталося (та й з чого? ) – УАЗка заповз до ньогонасилу на третій передачі. Так… Сумно буде їхати горбистоюмісцевістю таким темпом, не кажучи вже про гори. Та не повертатисяж? Тим більше, вдома двигун замінити все одно нічим) Так що повземоїдемо далі.
У Вишгород заїхали на першу заправку. Оскільки покажчик рівняпалива у мене нічого не показує (на відміну від інших приладів, якіпоказують швидкість вітру на Юпітері, температуру повітря (чи щотам у них? ) на Венері та тиск у центрі Сатурна), то вирішивзаправлятися до повного, і частіше . Заодно й витрати дізнаюся.Сказано зроблено. Поставив пістолет, пішов замовляти. Повертаюся, дивлюся – під машиною в районі бака калюжиця! Ось зараза, невже вбаку дірка? Я його повним уже сто років не заправляв. Термінововід'їжджаю на паркування, лізу в салон, знімаю лючок (добре, щопідлога не ґрунтовно зроблена.) Ага, ось воно що! Тече черезфланець паливозабірника! Він стоїть не зовсім рідний, хоч тежуазовський. Коли я його ставив, то не збіг один отвір, і я залишивйого порожнім. А даремно. Прокладка не повністю притиснулася тапропускала. Та ще як – мало не струмком текло! Терміново хапаюп'ятилітрову баклажку води, благо взяли з дому кілька, виливаю водуі зливаю в неї частину бензину (злегка напившись сам). Течіяперестало. Але треба щось робити, не зливати на кожній заправцібензин… Відправив дружину на заправку з метою видобути щось накшталт пластиліну. Нічого такого не знайшлося, тільки силіконовемастило. Не те. Тут згадую, що брав із собою упаковку холодногозварювання. Ось це має допомогти. Обліпив усе навколо фланця цієюсубстанцією. Начебто допомогло. Принаймні на наступних заправкахкалюжі під машиною не виявлялися. Тільки запах бензину у салоні.Зате зрозуміло, що якщо в салоні після заправки смердить бензином, значить таки залили повний бак) Ось така герметизація. Їх 5л вийшлоназад…) На одометрі 54755 км. Продовжуємо шлях.
На одній із технічних зупинок помітив, що втрачаємо двері. Ну незовсім двері, звичайно, — майже випав штифт однієї з двернихпетель:Десь у дорозі. Майже втік, диверсант! Підручними коштамизабив його назад наскільки зміг. Більше він собі такого недозволяв.
Заодно зазирнув під машину, глянув, як поживають замінені нещодавнохрестовини на передньому кардані. Начебто нормально поживають:Нові, ще блищать. Помічаю в дорозі не дуже приємну особливість – якщотримати швидкість 70-80 км/год, то начебто все нормально, але якщоспробувати скинути до 60 і їхати внатяг, то машину смикає, ніби щосьпідклинює. І періодично чхає, начебто в карбюратор. Намагаюсявиставити запалення трохи пізніше – особливих змін не помічаю.Начебто раніше такого не було. Спокійно можна було 4 передачувключати на 40 км/год і їхати. Може я щось накрутив, коли регулювавклапана? Але начебто виставив усе по верхній межі допуску. Неповинно було їх затиснути... Якось так і їдемо далі.
На під'їзді до Коростишева на навігаторі з'явився якийсьКоростишівський кар'єр. Він у нас у планах не значився, але кар'єр– це цікаво! Потрібно згорнути з основного шляху. Гак не великий, ми не поспішаємо, тому згортаємо у бік кар'єру. Спочатку заїхалитрохи не туди. Якась обгороджена територія, пара машин напарковці

Запарковалися.

Людей не видно, тільки величезні мурахи та інші комахи.

<
Живість.
Ціле сімейство.
І гарне озеро.
Озеро. -таки одну людину, яка нам підказала, що ми не доїхалиметрів 200 до шуканого кар'єру.
Дібралися до кар'єру. Симпатичний невеликий водоймище серед скель.Навколо відпочивають люди. Хтось купається, хтось пікнік на березівлаштовує. Трохи тільки засмучує сміття навколо, але цього, мабуть, у людей не відібрати ніяк. Дехто поплавав… настав час їхати далі.Вирулили назад на об'їзну Коростишева і покотили у бік Житомира.Десь на об'їзній Житомира ми телепортувалися до Китаю. Як цесталося, я не зрозумів. Начебто краєвид не змінився, але на дорозістали траплятися транспаранти з ієрогліфами та китайськівантажівки. І дорогу розширюють, кладуть новий асфальт, рівний-рівний. На жаль, нічого цього не потрапило до кадруфотоапарата. Може, мене проковтнуло і нічого цього насправді небуло? Не зрозуміло. Ну і гаразд, новий асфальт це добре. А ми покищо по старому їдемо далі до нашої мети. Або ближче до мети. Якосьтак.
Заїжджаємо на другу заправку, знову заливаємо до повного. Увійшло19, 57 л. Заглянув під лючок на паливозабірник – ну більш-менш, трохи мокріє, але не тече. На одометрі 54 922 км. Разом пробіг відпопередньої заправки 167 км, за які УАЗка з'їв трохи більше 19, 5літрів (ті 5 літрів, які довелося перелити в баклажку, я повернувперед заправкою в бак, звичайно). Виходить витрата близько 11, 7л/100км. Чиїсь дуже мало. Не чекав я такої витрати аж ніяк. Але зіншого боку, і динаміка якось не дуже. Подивимося на наступнізаправки. Насправді подальшу витрату я в дорозі не підраховував, тільки записував кілометраж на чеках, а порахував уже післяповернення.
Десь у дорозі на одометрі змінюється чергова тисяча кілометрів:
Маленький ювілей.
Проїжджаємо (або, вірніше, об'їжджаємо) Житомир, Новоград-Волинський, Рівне, проїжджаємо інші, дрібніші населеніпункти, милуємося пейзажами та проїжджаючими повз машини.
Хто замовляв таксі до Дубровки? приблизно о 8-й вечора паркуємосябіля готелю, заселяємося і терміново йдемо гуляти, поки зовсім нестемніло. На парковці. Власне планували ми поблукати дубнінськимзамком. Підходимо, значить, до відчинених воріт, просочуємося вних, а там нам повідомляють, що пізно вже, замок закритий. Але якщодуже хочеться, то за невелику винагороду можна погуляти 10 хвилинпо території. Ну хоч так. Бо зовсім прикро, хто знає, колинаступного разу сюди потрапимо. І о котрій годині)
Територія замку в Дубно. Після ще сходили на острівець, що на річціІква (хоча по карті він, швидше, півострів), посиділи там трохи зпляшкою пива і з видом на замок, та й потопали назад у готель.
Вигляд на замкову стіну. Номер з телевізором (не включали), кондиціонером (не вимикали), холодильником, двоспальним ліжком, двома кріслами та диваном. Коштувало це задоволення 620 грн за добу (щось близько 22-25 $). Ще б маленьку кухоньку і можна жити)
Пожили ми до ранку, вранці поспостерігали з вікна, як туман заливаєвулиці, зібралися і поїхали далі.
Туман.
> І знову в дорогу!

Продовження слідує...

"посиділи там трохи з пляшкою пива і з видом на замок, та йпотопали назад у готель.
Вигляд на замкову стіну. Номер з телевізором (не включали), кондиціонером (не вимикали), холодильником, двоспальним ліжком, двома кріслами та диваном. Коштувало це задоволення 620 грн за добу (щось близько 22-25 $). Ще б маленьку кухоньку і можна жити)
Пожили ми до ранку, вранці поспостерігали з вікна, як туман заливаєвулиці, зібралися і поїхали далі.
Туман.
> І знову в дорогу!

Далі буде…

"посиділи там трохи з пляшкою пива і з видом на замок, та йпотопали назад у готель.
Вигляд на замкову стіну. Номер з телевізором (не включали), кондиціонером (не вимикали), холодильником, двоспальним ліжком, двома кріслами та диваном. Коштувало це задоволення 620 грн за добу (щось близько 22-25 $). Ще б маленьку кухоньку і можна жити)
Пожили ми до ранку, вранці поспостерігали з вікна, як туман заливаєвулиці, зібралися і поїхали далі.
Туман.
> І знову в дорогу!

Далі буде…