Форд я продавав практично з моменту покупки (така у мене натура ))Спершу займався цим активно, але за безцінь давила жаба (українськанародна тварина), та й десь у глибині душі розумів, що машина ще нудуже жива.
> Взимку йому дісталося за повною програмою:щодня 35 кілометрівна роботу, до речі всю зиму я примудрився відкататися на літнійгумі (жлобство, ідіотизм? немає просто так вийшло) та й на роботібули фінансові труднощі (укравтозапчастина привіт). Машина стійковитримувала щоденні букси, АБС-ка не втомлювалася клацати. Прийшлавесна і прийшли зміни в житті. Почав обіймати керівну посаду віншій компанії внаслідок чого з'явилися зайві гроші (хоча, коливони бувають зайвими? )) І почав я потихеньку робити підвіску післязими. Ж по дрібниці))) Покупці до мене дзвонили стабільно раз натиждень, раз на два тижні був перегляд, після якого всім всеподобалося, але вони безвісти пропадали додому. Я на цю справузабив з величезної висоти і катався на втіху. Як одного разупожартував мій товариш (макс привіт) перегляд авто це хороший привідпохвалити ще раз свою машину чужій людині, свої вже втомилися віднескінченних переваг мондео)))
І тут черговий перегляд, як зазвичай форд їх нічим не вразив, алечерез тиждень лунає дзвінок та пропозиція їхати на діагностику.Діагности виявилися досить таки дилетантами, а я більше відмовляввід машини, ніж показував переваги)))
Як на зло підвіску я привів практично в ідеал, двигун і електрикаживіше за всіх живих, а по кузову плаче тільки легке полірування…Коли мені озвучили ціну за машину, я посміхнувся і одразу завівдвигун, ми обмінялися візитками…
Я дуже люблю свою сім'ю і ціную, що саме в ній мені судилосянародитися, вирости та жити. Саме мій дід наполяг на продажу імало не наказним тоном сказав: "ніколи не шкодуй про машину, внашому житті все, що приходить і йде" І він задавив менеавторитетом.
> Переоформлення, банальщина, купа тупих питань від покупця (хочая його розумію) бла-бла-бла, але хлопці, як він їхав востаннє! Узв'язку зі своєю професією мені доводиться їздити часто на різнихавто. Не говоритиму, що постійно катаюся на каенах і роверах, алевище форда часто машинки трапляються, але такої зручної посадкиводія я не міг налаштувати ніде!
Таке почуття, що ми з ним злилися в одне ціле і розуміємо одинодного без слів… Коротше багато лірики)))) Я сподіваюся, що новомувласнику Форд подарує стільки ж позитивних емоцій, бурю яскравихспогадів разом і здивує своєю невибагливістю. Тліє надія, що тепердогляд за ним буде ще ретельніший і купатиметься, як лід увіскі)))))
PS Дуже хотілося б знову побачити його на драйві! Заздалегідьвдячний, хто дочитав до кінця, подвійно вдячний, якщо розповідьсподобалася! Якщо хтось стоїть перед вибором покупки, скажу, щожодного разу не пожалкував про свій вибір, воно того варте!
Коментарі4
Нехай Моня новому власнику приносить тільки позитивні відчуття ;)а що братимеш?)
Поки в роздумах, але до кінця літа буде намиста, у планах БМВ Е60
E60 - це тема ;)
якось сумно…)