Літні пригоди | Едем на Slammest3!

Скажу відразу, оригінал цієї історії ви можете прочитати у мене вбортовику, з усією ненорматиною лексикою, яка передасть вам усіемоції від цієї шикарної дороги!
/viewto….php? f=3& t=908& start=1900
Після трьох тижнів відновлення тачки, я приймаю рішення не ставитиїї в гараж, а з'їздити на злам у Москву
> Попередньо фотограф відзняв її, перед тріпом)))
Попив кави в 4 ранку з Боровитським який їхав на Етап дріфтом уВінницю, на лафеті 250км, ми посміхнулися і поїхали на Москву 900кмна 1см )))
по Україні виявилася терпимою, а останні 200км перед кордоном таксамо ідеальною) Потім ми під'їхали до митниці, на легені проїхалиУкраїну, і простояли 12 годин (! ) на Російській.При тому щоавтомашин було всього 15. Відразу ж почалося єдине питання, якецікавить жителів РФ — Вона піднімається? В Україні це теж запитують, але це не єдине питання по тачці, тут же побачивши сивика є лишеодне питання — піднімається? років ми проїхали цю каторгу і стелилипо Рашці 400км ваще по кайфу, при обгонах засипаючи автомобілііскарами по дах, ну соррян, дороги такі) Переднє ліве колесо вКиєві труїло 0.5атм за добу, при виїзді ми виявили що воно вирішилоцькувати 4атм за годину, але у нас був компресор, який качав 10атм, ми накачували 6атм, стрибали в тачку і по годинах на прибираннівалили годину на максимумі своїх можливостей, потім зупинкапідкачування і знову в бій. Ще на митниці нам один із митниківсказав що ми в Калузі не проїдемо, я такий на покерфейс — ха-хахороша жартівничка братик! Подумавши про себе, що це черговийололо, який думає, що на сивику навіть лежак не проїхати, та микоролі оффроада! . То ремонти, реверсний рух. НУ думаю з ким небуває, проїдемо, прорвемося. Перший проїзд із плит зі стиками, щебеню по центру, насип з якого по висоті був значно вищим ніжпедаль акселератора приводила мене в ступор. Ще одна відміннаособливість цих проїздів – це ширина. Вона тупо під вашу тачку, іви не можете крутити кермом об'їжджаючи проблеми, показуючи своюмайстерність збереження тачки. Тут ніби зв'язують вам руки, і виможете використовувати педалі, передачі, швидкість.Після двохпроїздів я зупинився перед третім, і стояв 1.5 години, намагаючисьусвідомити в яку піхву я потрапив. У моїх 20 років це була моябезвихідна ситуація в житті, я стояв у полі, між проїздами якимифури насилу проїжджають, по сторонах валяються захисту, підкрилки, пробиті піддони від стокових тачок.
За 3 роки їзди на низьких тачках з кліренсом в 1см, не разу не булотакого, щоб я казав:— Там ми ніяк не проїдемо, це повна дупа! Хотілося заснути і прокинуться заново. Я вирішив дізнатися скількище терпіти цей трешак, один відповів ще 70км, другий 15км, третійзовсім сказав що ще один проїзд і все кайф. Пробиваю маніпулятор ірозумію що тупо не виводжу його по бабках.
У цей момент сідаю в тачку і вирішую їхати далі, це рішення булоприблизно таким самим як знайти метровий бардюр і спробуватиздолати його на соточці.

Але на той момент я зіткнувся тільки з щебенем по центру і охринів, мені реально було шкода тачку. Не думав, що це почуття колись умене проявиться, завжди ж кайф. Але це був тільки початок, черговийчетвертий проїзд чекав на нас повністю застелений щебенем з дикимиперепадами., Поїхали! Несе дичину, тачку щебінь не слабо гальмує, кручу кермом щоб якось допомогти автомашині, і тут я починаю дикозавалювати. Ви їздили великими калюжами на низькій тачці? Вивриваєтеся в неї, і передній бампер піднімає воду попереду вашоїтачки вище за саму тачку і вона сипе вам на скло. Чудово. У нашомувипадку це була не вода, то був щебінь. Але варіантів зупинитьсяпросто нуль, бо я застрягну, а за мною їде близько 40 машин пореверсному руху в одній смузі.
Зупиняючи між проїздами, я виходив і оглядав тачку, щоб подивитисячи жива вона. Ну як сказати виходив, вилазив, тому що рило забивалощебенем настільки, що біля дверей не було не найменшого шансувідчинитися. Вилазив через вікно, виграбав щебінь від усюди, найбільше переживав що камінь потрапить між коробкою і захистом іна черговому ударі розвалить коробку або піддон. Капот, відколотівнутрішні кромки дисків. Валили хардкор взагалі ми, і доїхали доякогось села з заправкою, заправилися, прикрутили бампер якийякимось дивом би цілий, і поїхали далі, сподіваючись, що трешакзакінчений. Дорога була жахлива, просто дичину взагалі. А потімчерез 10км нас чекало ще два проїзди. Перший перетерпіли вкотре. Іот останній, знову одна смуга, але вона розділена на дві частини, зліва щебінь, праворуч плита. Ну звісно ж між ними є перепад висот.Близько 25-30см. Рух не є можливим. Друга, на підлогу, поїхалитварюка! Відсутність можливості вибирати маршрут на цій вузькійдорозі призвела до того, що довелося взяти під тачку лютий камінь, який сивик дуже важко проштовхував днищем. Він все-таки дійшов дозадньої частини автомашини і вперся в бак, бо розпірка не давалайому вийти, попереду ще підлога проїзду (довжина проїзду близькоодного кілометра), бачу невеликий підйом, стик, поглиблення —скрізь аби тільки він випав, і о диво під кінець проїзду цейвеличезний мудак таки вилетів, а піднявся на підйом новогоасфальту. Все це була ідеальна траса до Москви. Але прийомистістьканжосу кудись зникла.
Я одразу згадав свої думки на початку цього шляху — бак не виживе.Він терпить другий рік і на ньому немає захисту. Вийшов із тачки —він тече. Це субота 4 ранку, я не спав 46 годин, бо готував тачку, їхав, стояв на митниці, хитав колесо, брав участь у ралі дакар.Мимоволі сівши на пасажирське сидіння я просто заснув. Прокинувсяоб 11 ранку, в повному шоці і думав що ми їдемо до Мінська, парибензу та сонце давалися взнаки.
Але проблема була в тому що ми знаходилися в полі, але білязаправки, клас, особливо якщо бенз весь витікне ахахах
Спроби якось заробити дірку не давали результату, та що тамговорити ми його і продирявити не могли, бо ніщо під нього непідлазить, а домкрат я з собою не вожу. Поневірявся я тинявся, ібензонасос витягував намагаючись соснуть бензи через верх, але як іраніше в черговий раз соснув щось інше. Місія про те, як злити зцієї тварюки всі 30 літрів і кинути її, вже здаваласянездійсненною. І тут я бачу довгі збиті дошки, а потім естакаду назаправці! Та це ж подарунок долі! Ставимо дошки, закочуємо хочякось канжос на естакаду і лежачи на асфальті відкручуємо бак, алеі цьому я був нереально радий. Злили бенз по баклажках які нам давдід на заправці, зняли бак, залишили все це в нього, зігналиканжос, закрили його і поїхали до столиці! На чому? На газелімаршрутної до Калуги, а потім на маршрутному Крафтері до Москви.Після приїзду до Москви одразу рухаємо в парк Сокільники, там жезламіст! Але фестиваль виявився якийсь нудний, можливо, тому що миприїхали о 20.00? Хммм
Але блін, я ж не на зламіст їхав! Я їхав до котеджу для того, щобгоріти цієї ночі повністю в компанії друзів з Росії та Білорусі.Пашка та Олег із Мейкловер забирають нас із парку і ми їдемовідпочивати в котедж! Варимося там всю ніч, влаштовуючи з Друлемзаїзди на животах уздовж коридору мокрою плиткою. Горіли до 8ранку.

На ранок відсутність канжосу не сильно напружувало ))))
У дворі були помічені стонс мобілі
А деякі типу д**** низькі і типу не змогли проїхати та залишилисяна заправці. Ну що за сикуни, га? Нове віяння змінних коліс дійшлой Белорусов
А цей гольф таки низький, незважаючи на те, що крутив гвинти наГраблі 3, а тут начебто так приїхав, красаво! Нижче мк2 ще небачив)
Наїль упорався і при фарбуванні коліс вирішив що у нього гонкаOPC))) У грі з яйцями я йому тонко натякнув що він не прав
На мій погляд це шикарна статична тачка, навіть при тому що вона ненизька по кузову.Підрамник тупо цілка, губи та пороги зарішалиідеально. Всі арки з пошкодженням лкп, але вибачте, римгеп близько10мм. Трохи дратує що ззаду його менше, ніж спереду, але різницявже менше ніж раніше, і це дуже радує! Все що залишилося, цепозбавиться контакту з арками, що цілком реально! А так, я побачиву тобі конкурента нарешті, дуже крутий проект Андрійка) Нагорода закращий фітмент більш ніж заслужена! бака, втім це зовсім іншачастина мого звіту.