Млинець, за день дві не прухи.

Поки свята і пару днів морозів, потреби в машинки не було, тимбільше три хвилини ходьби на роботу. Стояла, мерзла і в результатіпомстилася. Був зняв акумулятор, нехай погріється. Вранці дружинаоголосила дорожній лист, куди потрібно мотануться і до когозаїхати. Руки, повідець з кобелем у зуби і на вулицю. Морозикпопустив, пес радісний бігає кути мітить, я ставлю батарейку.Поставив завів, гріється. Псина нагулялася, прибіг, проситься вмашину. Через хвилину виходять. Вийшли, мала з баулами тому що натренування, м'яч, булави, коло, дружина теж з якимись речами, заручку машини хась, а вона не відчиняється, не пасажирські двері, незадні. Не гу-гу. І починається картина веселуха, через водійськідвері лізе мала, її наздоганяє дружина, добре що мала гімнастка, раз і вже сидить зади, ну і вслід я. Думав двері примерзли, хоча поідеї як дядько все змастили силіконом не повинні були взятися.Трохи поїздив, добре начебто машину всередині нагрів, сніг на дахупочав таїти. Висновок, хоч не хоч, а після восьми роківексплуцатації доведеться знімати карти і всі тросики всерединімасельцем побалувати б. Ідемо далі. Регулювання на переднідинаміки, на кшталт гут, включаю зад, і чую тільки пищалки. Заднідинаміки судячи з усього заповідали довго жити. Дорозі трапилося, добре хоч самі цілі, бережіть себе та своїх коней.