Місце зустрічі змінити не можна

Кінець зими та початок весни для автолюбителя це час особливий. Цетой самий період, коли руки самі починають тягтися до ключів відгаража, ноги самі йдуть у потрібний бік, а в організмі відчуваєтьсянедолік бензинових випарів Так було і в мене, та ще й деякіобставини викликали такі огидні відчуття туги і смутку, що потрібнобуло терміново наповнитися позитивними емоціями. Собі бажаннязірватися з місця і махнути на дачу, де стояв Москвич, і нарештіминулої неділі, поспішаючи скрізь, де тільки можна, таки потрапив уце чарівне місце. Мовчать, вітер шумить, земля бруднить.
Москвич зустрів мене своїм незмінно блакитним ІЕшним задом, алеодин тільки вид знайомих ліхтарів і обрисів викликав відчуттядитячого щастя — нарешті я дорвався до улюбленої іграшки! /p>
Спочатку я дуже побоювався негативних наслідків зимівлі — адже, якя вже писав, у систему охолодження був залитий розлучений Тосол. Апісля всіх минулих проблем у мене алергія на замерзання рідин. Такщо я вже встиг себе приготувати до всього страшного. Але на місцівиявилося, що і під килимками чисто, і олія гаразд, і навіть урадіаторі рівень ОЖ взагалі не змінився. Просто якесь диво, враховуючи що раніше вода з радіатора кудись все ж такипросочувалася.
Після таких хороших новин звичайно ж я побіг за акумулятором, щобтаки завестися. Воно, до речі, пролежало всю зиму в коморі і зосені не заряджалося.
Власне, сам запуск я відразу вирішив зняти на відео, і ось щовийшло. Загалом, радості було повні штани, коли трохи прочистившигорло мотор підхопив свою пісню. Цей звук, ці обводи керма іторпедо, рідні серцю москвичачі финтифлюшки — ну повне дитячезахоплення. Прогрівши трохи машину, щоб двигун стійко працював безпідсмоктування, я навіть ризикнув викотити її з гаража і трохипокататися туди-назад по дорозі. Причому ризик був саме ризиком —на вологій траві та землі ще радянська М-145 творить дива дрифту.Найскладнішим було заїхати у гараж, т.К. Він знаходиться натрав'яному підйомі і машина без розгону просто відмовлялася тудизаїжджати, відчайдушно буксуючи на порожньому місці. Тож я знетерпінням чекаю, коли земля остаточно підсохне, щоб перегнатиМосквич ближче до себе, до його рідного гаража, де вже поможливості займуся підготовкою до майбутньої виставки.